Чоловічі розваги: ловись, рибко, велика і маленька (Фото)
Затяті рибалки не мислять дня, щоб не посидіти з вудкою біля водойми. Щоранку то тут, то там на берегах Борзенки помітні чоловічі постаті. А минулої суботи народу побільшало.
На березі проходив VII міжрайонний турнір зі спортивної риболовлі серед учасників бойових дій та інвалідів, присвячений пам’яті загиблих земляків в АТО і Афганістані. Позмагатися за «золоту» рибку та поділитися секретами риболовлі з’їхалися місцеві любителі, а також рибалки з багатьох районів області й Києва.
Чому щорічний турнір вирішили провести в Борзні, а не традиційно в Плисках? Громадська організація «Рибалки Борзни» за підтримки народного депутата Валерія Давиденка, міської ради активно зариблює річку.
Уже запущено мальків білого амура, товстолобика, коропа. Тому перед початком змагань голова районного відділення УСВА, а за сумісництвом і головний суддя Валерій Молотов настійливо просив випускати, звісно, після зважування, такі види риб назад у річку.
Після оголошення правил і побажань справедливої перемоги 39 рибалок (по троє в команді) розійшлися по визначених жеребкуванням місцях. О 7-й ранку прозвучав сигнал про початок змагань. Командам відводилось чотири години. Рибалити дозволяли поплавцевою вудкою, фідером і спінінгом. Із перших хвилин ловлі удача усміхнулася команді борзнянських «афганців».
До жінок на риболовлі чоловіки ставляться упереджено, мовляв, не їхнє це захоплення. Але голова районної спілки учасників АТО Василь Міщенко не побоявся включити до команди дружину Олену.
Сонце піднімалося вище, і через деякий час стало зрозуміло, що змагання будуть складними. Подув вітер, покотив хвилі… Таку погоду, мабуть, не тільки короп не любить, а й інша риба, бо відмовлялася клювати. Рибалки експериментували зі снастями, підгодівлями та приманками. Треба було мати спортивну удачу та чималу витримку. Та, попри нестабільне клювання, дехто підібрав ключик до річки і спромігся витягти непоганий улов. Риболовля привернула увагу багатьох жителів і гостей міста. Утворювались спонтанні групи підтримки, що не допомагали, а більше заважали рибалкам. Не всиділи вдома й дружини учасників. Об 11-й годині настав заключний момент – підбиття підсумків. Уміння рибалити оцінювало журі у складі чотирьох осіб. Після зважування улову перше командне місце посіли власники гачків і волосіні з Бобровиці (2 кілограми 650 грамів, капітан команди Віктор Акінцов), друге — в команди Чернігівського земляцтва (капітан Сергій Кудін), третє місце виборола команда новоствореної організації «Рибалки Борзни» (капітан Віктор Ковтун).
Приїхали привітати учасників змагань народний депутат України Валерій Давиденко , за підтримки якого й відбувся турнір, а також перший заступник голови облради Валентин Мельничук, голова обласної спілки УСВА, колишній мер Чернігова Олександр Соколов, в.о. голови райдержадміністрації Віктор Бондаренко, голова районної ради Віктор Горбащенко, міський голова Анатолій Койда.
Переможці та учасники отримали медалі, пам’ятні подарунки, призи, а також дипломи. Голова об’єднання ветеранів війни Сергій Кудін від імені Чернігівського земляцтва висловив подяку Валерію Молотову за гарну підготовку змагань, підтримку ветеранського руху, патріотичне виховання молоді, а також вручив почесні значки Чернігівського земляцтва активним організаторам турніру. По закінченні змагань всі учасники і гості поклали квіти до пам’ятного знака загиблим воїнам-«афганцям» і вшанували їхню пам’ять та загиблих учасників АТО хвилиною мовчання. А потім організатори змагань запросили всіх до святкового столу з традиційною юшкою, кулешем від Валерія Колоші, голови Бахмацького осередку УСВА.
Рибалки ще довго обговорювали турнір, розповідали різні рибальські історії. Цікава зустріч відбулася і на турнірі. Довгих 35 років чекав її голова Коропського районного відділення УСВА Іван Сиченко, коли розійшлися дороги з побратимом Михайлом Миколаєнком, із яким служили медиками в Білій Церкві. Потім Івана відправили в Афганістан, а Михайло залишився в частині. Вони давно мріяли побачитися. Коли випала нагода поїхати на рибальські змагання, Іван Іванович зателефонував колишньому сержанту Миколаєнку. На березі Борзенки й відбулася їхня зустріч.
Додому учасники змагань поверталися з гарним настроєм і позитивними емоціями.