Польова кухня – не ресторан, але і тут можна творити: історія військового кухаря з 32-ї ОМБр (Відео)

Знайомтеся, це Леонід. Понад 35 років він працював кухарем у найкращих ресторанах, а сьогодні готує не менш майстерно — для наших захисників. У 2023 році був мобілізований, спершу працював кухарем у військовому госпіталі, де неодноразово виїжджав на передову до хірургічних відділень. А нині Леонід проходить службу у 32-й окремій механізованій бригаді, в танковому батальйоні, де його страви не лише додають бійцям сил, а й створюють відчуття турботи.

«Сьогодні в нас на обід суп грибний із сиром, каша гречана та гомілка, запечена з сирним соусом. У мене такої фірмової страви немає, ми намагаємося приготувати так, щоб наші воїни були ситі та задоволені. Намагаємось краще готувати, щоб у них було все добре. Продукти постачають зі складів, один раз на тиждень привозять продукти. Овочі, фрукти, м’ясо, рибу. І волонтери передають, і з дому поштою, хто що, і сало відправляють, і цукерки. Різні продукти надсилають.»,-  Леонід – кухар

Попри великий досвід і майстерність, Леонід каже: у польовій кухні немає місця змаганням. Тут головне — нагодувати смачно та з душею. А кулінари, як і військові, завжди тримаються разом.

«У нас такого головного кухаря немає, ми всі один із одним спілкуємось. У нас є взводний, ротний. Але кухарі в нас усі однакові, і робимо все так, щоб готувати краще для кожного бійця. Не може одна людина вміти все, один одне краще робить, а другий інше. І ми питаємо одне одного, як краще зробити, щоб кожному вдавалося краще. Немає такого, що один гірший, другий кращий. Якщо у когось щось не вдається, то ми намагаємося підказувати, щоб усе вдавалося, щоб усе було добре і у всіх все виходило. Якщо в нас щось є, а у них немає, то ми ділимося, одне одному передаємо продукти. Буває так, що волонтери щось привезуть, а їм не довезли, то ділимося.»,-  Леонід – кухар

Польова кухня — не ресторан, але й на фронті можна створювати смачне.

«Я не сказав би, що ресторанні в нас умови для готування. Ми самі собі поліпшуємо роботу, інколи і плита газова або електроплитка, де як виходить. Де як куди нас поставлять, якщо є можливість газом, ми цим користуємось. Якщо польова, то польова. Ми намагаємося щоразу приготувати краще, щоб більше до домашнього було, аби смачніше було. Не тільки проста каша без нічого, а туди ще щось додати, цибульку підсмажити, моркву, масла кинути, щоб не пісна каша була. Той самий суп зварити, щоб він не був вітром, а щоб він був смачний, запашний та всі були задоволені цією їжею. Ми і курятину запікаємо, рулети зі стегна робимо, і відбивні, рибу запікаємо. У нас є такі хлопці, які можуть принести свіжу рибу, ми її смажимо, уху варимо.»,- Леонід – кухар

Попри досвід і фронтові умови, Леонід із теплотою згадує дім. Каже, якби зараз опинився вдома — з’їв би піцу, яку готує його дружина. Бо саме такі прості речі найбільше гріють душу на фронті.

Журналіст: Іра Пономаренко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.