Усі визнають, що без допомоги волонтерів, українським військовим було б дуже сутужно. І саме волонтери не з чуток знають, як там справи у наших бійців на буремному сході, що їм потрібно та яких вістей чекають із дому.
Нещодавно зі «світлодарської дуги» повернувся волонтер із Ніжина Олександр Максимець.
«Були лише в батальйоні Київська Русь, який безпосередньо тримає оборону переднього краю «дуги». У хлопців там ситуація, м’яко кажучи, складна. Зима цього року далеко не балує, а загартовує холодком: в -10 при вітрі 20 метрів на секунду – видме тепло з будь-якого бліндажу, а тим паче з людини. Роботою не погрієшся, бо снайпери з тієї сторони складають заліки зі стрільби по рухомих мішенях. Та за 3 роки війни бійці розучилися нарікати та впадати у відчай. У них завжди все добре. Правду розповідають здебільшого мовчазні свідки – свіжоперев’язані рани бійців. Техніка посічена осколками. Перелякані безпритульні пси, які з острахом перебігають від однієї будівлі до іншої, перебувають у постійному очікуванні чергового обстрілу. Вирви від мін, які ще не встигли після ночі припасти снігом. Про власні нужди та потреби бійці говорять неохоче, розуміючи, що прості люди, які весь 2014 рік на собі тягнули армію, зараз самі чекають допомоги. Та й у підприємців середнього та малого бізнесу справи далекі від успішних, а ті, в кого є кошти, зараз перебувають на олімпі і удають, що покращують життя вже сьогодні. І їм не до форми та запчастин», – розповів волонтер.
За будь-яку допомогу – домашні смаколики, ліки, нову форму та маскувальні засоби – бійці щиро вдячні землякам. Та й у жителів Чернігівщини болить серце за своїх захисників. Своїми творчими роботами діти підтверджують, що подвиг бійців АТО не марний. Дитячі малюнки волонтери вже відвезли на передову.
«Спочатку до подарунків ніжинських малюків хлопці ставилися з недовірою, бо думали, що це чергова акція, яку начальники освіти, районів, міст, і сіл вимагають від директорів шкіл, а ті, у свою чергу, від вчителів і дітей. А коли вони побачили, що кожна листівка є витвором дитячого мистецтва, і в ній стільки тепла та ніжності, то хлопці їх ставили біля ікон. Комбат батальйону забрав пакунки із бази, де перевантажували бус. Він одразу відвіз їх на передову, бо Різдвяної ночі вони замінили бійцям тепло домашнього вогнища», – розповів волонтер Олександр Максимець.
Джерело: Нежатин
