24 лютого 2022 року о шостій ранку його викликали на роботу в чернігівську лікарню. Він поїхав і залишився там на 40 діб. Мова йде про хірурга-травматолога Олександра Крюка з Чернігова.
«Уже 25 лютого ми відчули на повну, що таке обстріли та поранені. По лікарні влучило ударною хвилею такої сили, що моїх колег, які знаходилися біля вікна, відкинуло об стіну», — розповідає лікар.
Вибиті вікна медпрацівники заклеювали операційним покриттям або килимками. Було холодно, світло та опалення зникли майже одразу, тож хірурги оперували під світлом ліхтарів. Генератори працювали, але не вистачало напруги, бо працювали в усіх операційних.
«Поранених була купа. Нам вдавалося спати максимально 4 години на добу і не завжди поспіль. В основному це були цивільні, хоча військові теж були: наша лікарня знаходиться на виїзді з Чернігова, до ворожих позицій було до кілометра», — згадує Олександр Крюк.
16 березня росіяни обстріляли чергу за хлібом. 14 загиблих і десятки поранених. Після того, як ще й влучили у багатоквартирний будинок, оперувати доводилося до 50 людей за дві години — і тоді не вистачало рук і приміщень. Олександр згадує, що це були одні з найтяжчих днів його найдовшого чергування.
У лікарні було п’ять лікарів-травматологів і три інтерна. До кожного в черзі постійно було по 3-4 людини.
«Ми ніколи не ховалися у сховище. У нас або не було на це часу, або у цей момент були в операційній. Ти стоїш, оперуєш, чуєш артилерійський залп, через пару секунд прильоти. Вікна тремтять, всі тремтять, але продовжуєш роботу», — пригадує Олександр.
Джерело: Голоси Мирних; Обозреватель, ОТГ_Інформ_Чернігівщина
