«Доганяють і давай здоровенними вилками бити», – як кози стали причиною сусідських боїв

800px-Zhukivka,_Kulykivka_Raion_IMG_4700_04_Знак_села[1]

Конфлікт тривалістю в понад десятиліття продовжується в селі Жуківка Куликівської громади. До редакції ЧЕline звернулась місцева жителька, пенсіонерка Віра Миколаївна Сидоренко з проханням допомогти їй, мовляв, регулярно отримує побої від сусідів.

Розпочала Віра Миколаївна з передісторії, чому є «чужою» для деяких односельчан.

«Уся моя родина тривалий час перебувала в переїздах. Спершу за батьком їздили, потім за чоловіком-військовослужбовцем. Останнім місцем його роботи були Семиполки. Я працювала у Виблях, піднімала місцевий садочок, працювала його завідувачем. Потім, коли вийшла на пенсію, попросили в Жуківці попрацювати вихователькою в місцевому садочку. Коли приїхала сюди, знову опинилась серед чужих людей. А для сусідів чомусь стала відьмою. Дванадцять років оце до мене така претензія. Спершу це було у вигляді пліток. А далі вони подумали: якщо я не реагую, то можна і відкрито звинувачувати», – розповідає жінка.

ЧИТАТИ ТАКОЖ  «Вхідчини» для торгівлі в підземці біля «України»: конфлікт у міській раді (Відео)

За словами пенсіонерки, шкоду від сусідів, місцевого подружжя Тетяни та Леоніда Петренків, отримує регулярно.

«Постійні сварки, різна шкода. Паркан вимазували коров’ячими екскрементами, то на хвіртку накладуть, то на городі щось порвуть. Сиджу мовчки, а що ти зробиш? Щоправда, одного разу вони отримали адміністративне стягнення за вимазування екскрементами мого паркана профнастилового. Мене в суді питають: «Штраф чи хай помиють?» Я кажу: «Хай помиють і все. Тільки нехай мене не чіпають. Нічого мені від них не треба. Нехай я буду відьма».

Загострення конфлікт між сусідами набув за тепер уже фактично нічийний будинок і землю біля нього. Сусід, який дозволяв саме їй користуватися ним, за словами Віри Сидоренко, помер. Нові власники буцімто також дозволили їй доглядати за майном і випасати на присадибній ділянці худобу.

«Перший раз побили ще влітку 2017-го року. Я йду з козами своїми. Вони мене доганяють і давай здоровенними вилками бити. Кажу: «Люди добрі! Вб’єте мене тут серед білого дня!» Свідки навіть є. Викликала поліцію і з минулого року досі вони зволікають. Оце вони нещодавно, тижні два тому, мене знову побили на тому ж місці з тими самими козами. Оце вдвох із жінкою летять… Поліція мені сказала, що вони попереджені, то я й пішла. А вони летять, кричать «Тобі сказала поліція туди не ходити!» І давай мене…  Всім дозволяється користуватись тим двором, а мені ні. Я ж відьма. Мені треба цілими днями вдома сидіти і нікуди не виходити. Оце за це вони мене серед білого дня дрючком ввалили», – нарікає жителька Жуківки.

Віра Сидоренко говорить, що зверталась і до поліції, і до куликівської адміністрації. Їй сказали, що до 9 травня розберуться, проведуть заходи, але, за її словами, ніхто з поліції не прийшов.

Із сусідами, подружжям Петренків, поки що поспілкуватись не вдалося, пані Сидоренко каже, що хоч їм і років під 40, але з технікою не дружать.

«Я не хочу брати гріха на душу, бо це живі мерці. Вони позиціонують себе віруючими. Ні телевізора в них немає, ні гаджетів. То, я думаю, що в них дах поїхав. У нього коду ідентифікаційного немає, це, на його думку, чортячий. Прийшла повістка в АТО, він відмовився – дезертир. Син також відкосив від армії. Оце я й кажу, що їх і так Бог покарав. Ото, як кажуть, якщо Бог хоче покарати людину – забирає розум. То мені не треба, щоб їх карали, мені треба, щоб вони від мене відчепилися», – розказує про сусідів Віра Сидоренко.

ЧИТАТИ ТАКОЖ  Освітянський конфлікт: педагоги Чернігівщини продовжують боротьбу за права

Стражі правопорядку Куликівщини так прокоментували ситуацію. За словами керівника Куликівського відділку поліції Валерія Слесаренка, 18 років у них цей конфлікт. І Віра Сидоренко всіх звинувачує. Винних встановити зараз неможливо, тому що була ділянка землі – хазяїн дозволяв спершу одним обробляти, потім іншим. Той хазяїн помер і вони тепер між собою не можуть поділити. Сьогодні ми хочемо звести їх до спільного знаменника в сільраду – і там усе вирішити. В одного ключ від хати, в другого – від господарства, і вони оце між собою не можуть порозумітися.

Чи правда, що Віру Сидоренко били?

Вона каже, що так. Але коли запропонували пройти їй освідування, вона відмовилась. Наразі сказала, що подумає. По допомогу до лікарні не зверталась. Свідків цих подій немає.

Які шляхи вирішення?

Шукатимемо більш цивілізованих шляхів вирішення, без рукоприкладства. Якщо «ні», будемо рекомендувати до суду звертатися, щоб хтось із них відстояв свої права.

Віра Сидоренко, крім поліції, також звинувачує в бездіяльності місцеву сільську голову Наталію Дурицьку.

«Я підхожу до сільської голови і кажу: «Ой, що це робиться, вбивають». А вона каже: «Як вбивають, то не ходіть, козу не ведіть». Оце й уся допомога», – зазначає пенсіонерка.

Сама виконувач обов’язків сільського голови Жуківки одного винного не бачить: «Не можу судити, хто винен. Винна нерозсудливість. Однаково обоє неправі».

Чи били Віру Сидоренко?

«Били? Не бачила. Якщо такого факту немає, то можна говорити що завгодно».

На запитання, як вирішити конфлікт, відповіла просто «Людей треба примирювати».

загрузка...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register