Не всім жителям Корюківки про це відомо, але колись у місті існував парк, спогади про який і досі гріють серця корюківців старшого покоління. Парк цей, імовірно, був закладений ще при Бродському, однак свого розквіту досяг у 1950-1960-х роках. Знаходився він поблизу сучасного приміщення Корюківського районного відділу Головного управління ДСНС.
Головна особливість цього парку – атмосфера затишку. Це був невеликий, але насичений кольоровий острів, оточений з усіх боків парканом з цегляними колонами, що увінчувався з кулями.
Парк «починав свою роботу» 1 травня, взимку він був зачинений, але худенькі школярі могли протиснутися поміж штахетинами цього паркану.
Ще однією особливістю було те, що парк знаходився щонайменше на 1 м нижче, ніж оточуюча територія. Тому в літню спеку тут було завжди прохолодно. Але й зайва вода влітку тут ніколи не стояла – поруч була фабрична котельня і ґрунтові води відкачуватися у річку.
В парку було 2 фонтани (але працював один і мав живих риб), скульптури піонера-горніста та піонерки, певний час стояло погруддя Сталіна (його прибрали у 1958 році і воно ще довго припадало пилом в одному з цехів КФТП), танцмайданчик, 5 столиків для доміно, майданчик для гирьового спорту, городки. Поруч був буфет «Голубий Дунай», де продавали столове вино та булочки.
О 20:00 починалися танці, грав духовий оркестр. Танці закінчувалися о 23:00 і парк закривався на замок. Корюківці любили фотографуватися у цьому парку, бо влітку він потопав у квітах. У повоєнний час цим опікувався Григорій Михайлович Коробко, який був ботаніком і квіти були його пристрастю – особливо матіола. Одного разу він навіть отримав премію у розмірі 40 крб за свою роботу.
Парк припинив своє існування в 1974 році, коли почали будувати пожежну станцію та цех антикорозійних паперів. На це місце завезли сотні тон землі, викорчували дерева, а статуї піонерів перенесли до «російської» школи, де вони доживали віку.
Джерело: Корюківський історичний музей
