«Позивний «Бандерас» – український військовий детективний фільм, що побачив світ у 2018-му році. Входить, так би мовити, до плеяди нового українського кінематографу. У центрі сюжетних ліній – патріотизм і війна на сході України.
Одну з головних ролей у фільмі – бійця з позивним «Говерла», – зіграв виходець із Прикарпаття, а сьогодні житель Чернігова Сергій Лефор. ЧЕline вирішив поспілкуватись із молодим талановитим актором, що сьогодні є актором Чернігівського театру ім.Т.Г.Шевченка.
Сергій Лефор родом із міста Коломия Івано-Франківської області, навчався в Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Йому 27 років. У Чернігові проживає другий рік.
Сергію, розкажіть, чому вирішили стати актором? Як потрапили до чернігівської акторської когорти?
Складне запитання. Якось воно так усе йшло. Доля, мабуть, підштовхувала. У житті так виходило, що я ще з дитинства брав участь у всіляких культурних заходах. А потім вступив до інституту. І почалося.
Переїхав працювати до Чернігівського театру імені Шевченка. Я познайомився з Андрієм Бакіровим (головний режисер чернігівського театру ім.Т.Г.Шевченка. – Ред.), подивився кілька його вистав, вони мене зацікавили. Сподобалась робота режисера з акторами і захотілося брати участь у таких цікавих проектах, виставах, працювати в такому театрі. І до Києва близько. Якось так. Ось сюди й переїхав.
Яка на сьогодні ваша фільмографія? Чи «Позивний «Бандерас» був вашим дебютом?
Був у мене епізод у «Легендах Карпат», режисера Сергія Скобуна. Там ще Валерій Харчишин грав Довбуша в головній ролі. Було це років 4-5 тому, тоді я ще жив у Коломиї. Після цього вже зіграв роль бійця з позивним «Говерла» в «Бандерасі».
Чи надходять сьогодні пропозиції від режисерів щодо зйомок?
На кастинги їзжу регулярно. Запрошують. З останніх кастингів, у яких брав участь, – це фільм про козацтво, там пробувався на роль козака Северина Наливайка. Тиждень тому був на кастингу проекту «Кайдашева сім’я», – на роль Василя, товариша Карпа. У цьому фільмі події адаптуються під сучасне життя – все відбувається в 2000-х роках
.
Як потрапили до фільму «Позивний «Бандерас»?
Давно колись познайомився з кастинг-менеджером Аллою Самойленко, ще в Коломиї. І через п’ять років вона згадала про мене та запропонувала роботу.
Я здивувався і зрадів водночас, коли читав опис персонажа. Він був на 90% схожий на мене. Наприклад, високий, добрий, родом із Прикарпаття, ліричний. Щодо лірики. Там, на жаль, не ввійшли до фільму кадри про кохання бійця «Говерли», там була така сюжетна лінія, але за хронометражем не підійшла.
Що цей фільм дає глядачу, на вашу думку? Що він для вас означає?
Кожен у цьому фільмі бачить те, що йому болить. Як на мене, цей фільм – це насамперед наша українська історія. Це наша війна – і культурна, і військова. Але є й протилежні думки, наприклад, я спілкувався з людьми, які, так би мовити, проросійськи налаштовані, то вони не погоджувались зі змалюванням там місцевих людей із Донбасу. Вони бачили в тому, як ми їх показали, якусь агресію, упереджене ставлення.
Ваше враження від Чернігова?
Спочатку для мене як для людини із Західної України перше враження від міста, скажімо так, було не дуже приємним. Тут інша культура, інша ментальність. Мені було дуже важко адаптуватися. Ну, можливо, через те, що я зустрічався не з тими людьми, з якими треба. Але після першої половини року для мене Чернігів почав відкриватись у нових фарбах. Я почав знайомитись із чудовими людьми, які займаються чудовими справами. І зараз для мене Чернігів – хороше, комфортне, зелене місто.
Сергію, яка ваша акторська мрія?
Насамперед я хочу дуже багато роботи. У сенсі розвитку та досвіду. Коли людина залишається на позиції учня, вона ще чогось варта. Ніколи не мріяв зіграти Гамлета (сміється). Можливо, Ричарда ІІІ, але не Гамлета. Я отримую задоволення від роботи, від припрацювання ролі, від власне самої гри. Це для мене найголовніше.
