Весна – особлива пора року. Це час пробудження природи від зимового сну і гаряча пора передусім для селян. Бо, як відомо, весняний день рік годує. Утім, журналісту ЧЕline вдалося з’ясувати, що сільські жителі цікавляться не тільки хлібом насущним. Є в них й інші турботи. Які саме – читайте далі.
Готуються до Великодня і не цікавляться розвагами
У селі Тупичів, що на Городнянщині, прихід весни зустрічають радо. Щоправда, на торішню зиму теж не ображаються. Кажуть, видалась вона не дуже сніжною й морозною, тож із розчисткою доріг особливих проблем не виникало. Та це вже в минулому. Бо нині селяни вже розмірковують про інше: як виорати городи і посадити картоплю та городину.
«Фермери і сільськогосподарське товариство вже орють. Як кажуть, робота кипить. Зараз сіють овес. Думаю, що в приватних господарствах люди почнуть саджати картоплю до Великодня, бо він цьогоріч пізній. За яку ціну оратимуть, ще не знаю. Торік було 30 гривень за сотку. Подейкують, що нинішньої весни буде дорожче», – розповідає секретар Тупичівської сільської ради Ганна Феськовець.
Більшість жителів Тупичева – пенсіонери. Господарство, тобто корівок і свинок, удома тримають, але вже суттєво менше, ніж раніше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бджоли, вовки, Ілон Маск. Як виживає українське село Марс
«У пенсіонерів уже немає сил, аби худобу порати, а молодь не хоче у селі жити, бо ніде працювати», – пояснює пані Ганна.
Проте, на щастя, не все в селі погано. Є базова школа й дитсадок, до яких підвозять діток із шістьох довколишніх сіл. Нині в садку виховують приблизно 50 малюків, а у школі навчаються 186 учнів. Працюють також підліткові клуби за інтересами – тут у різних гуртках займаються діти після школи.
«Нашігуртківці мають суттєві досягнення. Виховали навіть чемпіонів України з гирьового спорту», – пишається секретар сільради.
У Тупичеві люди живуть не лише роботою. В місцевому будинку культури, школі, садочку та в клубах за інтересами відбуваються заходи до різних свят, зокрема Нового року, Масляної, свята весни.
«Дітвора охоче на святкування приходить, а ось старші люди не дуже. Принаймні, не так активно як раніше. Навіть не знаю, чому. Можливо, нашим жителям нічого вже не цікаво. Життя просто важке, пенсії на все не вистачає. Люди обурюються через це. Є проблема з поштою, і ніяк вона не вирішується. Обіцяли, що все буде добре, але обіцянка – цяцянка. Ось поставив Ощадбанк нам термінал, щоб люди сплачували за комунальні послуги. Це молодь може зробити. А пенсіонери не розуміють і не задоволені. Тож на пошті великі черги вистоюють, щоб оплатити рахунки. І пошта не щодня працює. Словом, проблеми, які всюди.
Субсидії монетизовані вже отримували. Люди, в яких є економія кажуть, що це добре, бо зекономлені гроші можуть використати на якісь свої потреби. Натомість ті, у кого економії немає, не дуже задоволені, бо мороки добавилося. Адже гроші спочатку треба отримати, а потім ними ж заплатити за комуналку», – зазначила жінка.
Нещодавня вагома подія, яку пережило село, – перший тур президентських виборів.
«Явка висока була. Приїжджали навіть ті, хто в селі не живе, а просто зареєстрований і роками не навідувався. Щоправда, напрочуд тихо все пройшло, без вуличних дебатів. Навіть відчуття було, що наче щось не так як завжди», – усміхається Ганна Феськовець.
Нині селяни також готуються до одного з найсвітліших християнських свят – Великодня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Село з «родзинками»: як живуть Москалі на Чернігівщині
«Прибираємо усе довкола у селі, лад наводимо, сміття вивозимо. Також щосереди в нас базар – виїзна торгівля на площі. Машин і до 30 буває. Тож люди навіть із сусідніх сіл приїжджають – базаркують. Уже перед Великоднем багато гарних кошиків понавозили. Щоб було в чому нести паски святити. А їх у нас багато господинь самі печуть. А освячуємо традиційно у місцевій Свято-Покровській церкві», – зауважила секретар.
Картопля під плівкою та закордонні заробітки
У жителів селища Березна, що на Менщині, весняних турбот накопичилось хоч греблю гати. Адже всі знають, що найпершими овочами нового врожаю – молодою картоплею чи редисом – починають на Чернігівщині торгувати саме березенці.
«У нас не лише орють, а й саджають. Уже посаджене у людей плівками накрито на городах. Роботи нема, тож кожен старається заробити, як може. Ранні овочі на продаж вирощують – картоплю й городину. Возять усе з грядок до Чернігова. Це основний заробіток у селищі.
Але почому нині оранка, не цікавилися, бо на вулиці ще морозець, то наче зарано масово городні роботи починати. Поки не чули, щоб хтось когось винаймав. Ціна, думаю, на рівні минулого року буде», – розповіли у селищній раді.
Як вже зазначалося, робочих місць у селищі на всіх не вистачає. Тож багато місцевих виїжджають на заробітки за кордон. Цілком логічно, що люди прагнуть покращити своє життя і створити належні умови для своїх дітей.
А загалом турботи в жителів Березни такі, як всюди.
«До Великодня готуємось, прибирання відбуваються, лад усюди наводимо. А на саме свято відпочивають хто де – в церкву люди ходять, на природу або вдома святкують.
Місцевих жителів багато що цікавить. Ось був схід села, то питали про ремонт вулиць, бажають, щоб порядок на кладовищах був. Але парадокс у тому, що самі люди нічого не хочуть робити, мовляв, нехай хтось лад наведе.
Кількість господарів, які хочуть чи можуть тримати худобу, щороку зменшується. Населення старіє. Уже небагато родин, у яких є по кілька корів. Наприклад, жила в нас молода сім’я, держали три корови, то продали, і виїхали за кордон у пошуках кращого життя», – повідомили у селищній раді.
Приклад оптимізму та життєлюбства
Як бачимо, багато людей у селах насамперед переймаються питаннями виживання. Тож думки про саморозвиток чи цікаве дозвілля для них аж ніяк не на першому плані. Та на щастя, маємо й інші приклади, коли люди намагаються зробити своє життя хоча б трішки щасливішим. До того ж, великі кошти на це непотрібні. Головне – бажання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Село на Чернігівщині удостоїлось написання книги
Тож, ймовірно, багатьом стане в нагоді коропський досвід, де чимало пенсіонерів, пори городи і щоденні господарські турботи, живуть цікавим і насиченим життям. Про це журналісту ЧЕline розповіла Алла Шаповал, завідувач відділення територіального центру Коропської селищної ради. За її словами, щойно Коропський територіальний центр у червні 2017 року опинився під керівництвом селищної ради, при ньому почали створювати різні творчі колективи та клуби.
«У нас діють п’ять гуртків і клубів, які відвідують пенсіонери. Зокрема, Університет третього віку і хореографічний клуб «Шарм», у якому танцюють четверо учасниць.
В університеті третього віку для пенсіонерів цьогоріч маємо 37 студентів, які обрали психолого-мистецький факультет і вивчають всі види мистецтва – співу, танців, архітектури. Влаштовували майстер-клас із малювання, малювали осінь, у планах – весняні пейзажі. Також психологи приходять проводять свої тренінги», – зауважила Алла Шаповал.
Життя в селах і селищах області нелегке, проте саме в глибинці живуть найкращі, найдобріші та найщиріші люди. Тож хочеться вірити, що нинішня весна принесе їм не тільки безкінечну працю на городах, а й добробут і затишок.
Ірина Осташко
