У найтяжчі дні для нашої Чернігівщини люди потребували не лише продуктів, води та безпечних укриттів, а й новин. Хто мав таку можливість, то моніторив їх постійно. Адже всіх цікавила ситуація на фронті і важлива для виживання інформація.
Між тим, у селах, особливо прикордонних, не така добра ситуація з підключенням до інтернету, як у містах, до того ж не всі мають і вміють користуватися різними сучасними гаджетами. Та й любов до газет, сформована упродовж багатьох років, нікуди не поділася. Адже читання свіжої преси – то справді цілий ритуал. Тож переоцінити значення друкованої преси для районів області неможливо.
На час воєнних дій на території нашої області люди вимушено залишилися без улюблених районок і обласних видань. Та бажання їх отримувати і читати не зникло. Лишень би газети працювали, бо різних проблем у друкованої преси нині – хоч греблю гати. Але навіть попри часом критичну ситуацію з коштами, пальним, папером, можливостями надрукуватися й іншими проблемами, газетярі не здаються і намагаються триматися на плаву.
«Після вигнання російських військ з області майже всі редакції відновили свої роботу. У прикордонних районах, зокрема, газети продовжують виходити. Городнянська, менська та корюківські газети зараз випускають спільні номери. Передплатна кампанія триває, редакції співпрацюють з Укрпоштою. На нещодавній зустрічі в ОВА, зокрема, йшлося про синхронізацію підготовки та друку номерів із поштовою доставкою — щоб свіжі газети вчасно потрапляли до передплатників.
Питання фінансової підтримки в сьогоднішніх умовах непросте, але також вирішується. Частина редакцій до того ж намагається залучати грантове фінансування», – у коментарі для ЧЕline зазначив Андрій Подорван, директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської ОДА.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівській волонтерській групі «Гаспидські сини» потрібна підтримка небайдужих містян
Олександр Назаренко, голова Чернігівської обласної організації Національної спілки журналістів, голова ГО «Асоціації регіональних ЗМІ», головний редактор менської газети «Наше слово», розповів, що найтяжче було в перші дні і тижні після вторгнення, бо окупанти перебували на Чернігівщині і газетярі втратили можливість випускати друковану продукцію.
«У кого були ресурси, не припиняли роботу. Наприклад, сайт «Наше слово» і «Сусіди.city» працювали, бо це робота онлайн, що не потребує друку, паперу, доставки… Щодо газети, то навіть не могли уявити, коли буде можливість відновити випуск. А людям насправді газет бракувало, особливо в селах, у глибинці, де, по суті, вони – одне єдине джерело інформації, тим паче локальної, місцевої.
Але з 12 травня ми відновили вихід, коли відновило роботу видавництво «Десна» і пошта почала відновлювати свою логістику. Тоді ж більшість із місцевих газет відновила вихід.
Звісно, найскладніше тепер – знайти кошти на випуск газети, оскільки це продукт досить вартісний. Ми повністю втратили надходження від реклами, бо не було ні випусків, ні продажу, ні передплати як такої. Нині йде передплата на друге півріччя і ми хочемо, щоб наші читачі нас підтримали, навіть попри те, що два місяці не отримували газети.
Сподіваюся, що нас почують. І хоч газета – не першочерговий продукт, і у людей фінансово зараз теж дуже складно, але сподіваюся на дуже потрібну для нас підтримку», – розповів Олександр Назаренко.
Схожа ситуація і в інших районних газетах: сутужно, але віри не втрачають.
«Із купою величезних труднощів, але ми є і живі, сподіваюсь, що із Божою поміччю будемо. Сновська газета «Промінь» крокує довгий час своїм тернистим шляхом. У квітні нам виповнилося 105 років. На цьому шляху було все: і терни, і зірки. Я дивилася архіви, що навіть у 1942 році газета виходила. Це був бойовий листок.
Нині ж, із перервами з 24 лютого по квітень, ми все-таки пробули і досі є. Передплата триває непросто, як і все непросто навколо нас. Але я і колектив, який зберігся і який нікуди не виїхав, всі залишалися на місці, окрім мого заступника Олега Мірошниченка, який наразі в зоні бойових дій, на Луганщині боронить нашу Україну. І ми йому бажаємо якнайшвидшого повернення, входження в наші лави, бо його публікації були просто неперевершеними. Їх завжди читали, чекали.
Із перервами, простоями ми знову почали передплатну кампанію. І знову віримо в те, що друге півріччя для нас настане. Поки що ми не маємо боргів ні перед видавництвом, ні перед іншими структурами, є платниками ПДВ, тобто є приватними підприємцями на загальній системі, платимо податки і самі заробляємо.
Передплата триває складно, але триває. Вчора я зустрічалася із операторами пересувних поштових відділень і почула приємну думку, що хоч як би важко було, навіть із пенсією у дві тисячі гривень люди хочуть передплатити газету. Люди найбільше прагнуть читати саме місцеві новини, місцеві видання», – зауважила Олена Компанець, редактор сновської районної газети «Промінь».
Нині як ніколи районні газети потребують підтримки. І хоч зараз нелегко кожному, варто не забувати, що не хлібом єдиним живе людина. Потрібна їжа для мозку, настрою та розвитку, а її забезпечують районні газети.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
