1 березня – Всесвітній день кішок. І це не лише свято наших домашніх улюбленців, а й своєрідне нагадування про те, що поруч із нами існують тисячі тваринок, які не мають господарів, але потребують турботи і захисту.
Історія Машки і Пашки розпочалась три роки тому, коли 16-річний підліток в одному з підвальних приміщень знайшов двох місячних кошенят – майже без шерсті, з лишаями та з гниючими очима. Вони потребували невідкладного лікування і тривалої реабілітації. Після кількох місяців перетримки малечі пощастило: Машка і Пашка потрапили до рук зооволонтера ініціативної групи «STEP TO PETS» Тетяни Діденко.
— Були пропозиції приспати цих тварин, – пригадує Тетяна, – але, зважаючи на те, що тварини поводилися доволі активно, не було якихось показань до того, щоб це зробити. Тому все-таки вирішили їх рятувати. Довгих шість місяців тривала реабілітація. Ні Машка, ні Пашка зараз не бачать. У Пашки взагалі очей немає. Але вони зараз живуть у мене вдома – щасливі, повноцінні коти. Вони не відчувають себе з якимись вадами. Вони не розуміють, що вони не такі – живуть повноцінним котячим життям.
За словами Тетяни, попри такі, здавалось би, серйозні вади, обидва котики чудово орієнтуються в помешканні і навіть залюбки здійснюють через кватирку прогулянки з кімнати на балкон і в зворотному напрямку. Вони не відчувають себе особливими, кожен має свій характер, який абсолютно відрізняє їх одне від одного.
— Машка – це кішка, яка гуляє сама по собі, – розповідає про своїх вихованців господарка, – їй достатньо, щоб її нагодували та змінили лоток. На руки її можу взяти тільки я. До чужих вона взагалі не піде. Пашка – навпаки. Це кіт-компаньйон, кіт, який ходить за тобою усюди, який сидить у тебе на плечах, спить на голові, муркоче, намагається кожну хвилинку бути поруч, щойно з’являється така можливість.
Крім Машки і Пашки, вдома у Тетяни Діденко є ще двоє котів і чотири собаки. Але, наприклад, Машка з її бойовим характером може поставити на місце будь-кого зі своїх здорових співмешканців.
— Прерогатива людини – навісити ярлик особливості і неповноцінності, – переконана Тетяна Діденко, – для тварини ж немає значення, скільки в тебе кінцівок, чи бачиш ти, чи чуєш. Головне, щоб у тебе вистачало сил для життя. Коли тварина особлива, це не означає, що побратими будуть ставитись до неї якось інакше. На відміну від людей. Тварини будуть ставитись інакше до слабкого. Тварина-інвалід – вона може бути сильною. Тут не грає роль її хвороба, її фізичний стан. Головне – характер.
Без сумніву, три роки тому Машка і Пашка витягли свій щасливий квиток у майбутнє. Нині ж на нього чекає ще одна підопічна ініціативної групи «STEP TO PETS» – кішечка Рися. Її історія поки що сумна. Але будемо сподіватись на хеппі енд. Нині ж вітаємо всіх муркотунів зі святом. Гарної їм долі та добрих господарів!
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
