Левко Ревуцький — видатний український музикант і мислитель

Безымянный

Відомий композитор, піаніст, педагог, народився 20 лютого 1889.

Композитор залишив великий слід в українському музичному товаристві. Про Ревуцького говорили, що “у нього немає родичів в музичному минулому, ні в сучасній музиці України”.

Нащадок козака

Лев Ревуцький лютого 1889 року в селі Іржавець (нині – Ічнянський район Чернігівської області). По батькові Миколі Гавриловичу Лев відбувався роду, заснованого запорізьким козаком Петром Ревуха – прибічника гетьмана Конашевича-Сагайдачного. Ревухи в п’яти поколіннях служили священиками в Іржавці, де знаходилася знаменита козацька святиня – чудотворна ікона Іржавецької Богоматері. До речі, сам Микола Гаврилович теж був священиком. Пізніше залишив сан і одружився на Олександрі Дмитрівні, рід якої походив з відомої родини Стороженко (Прилуцьких полковників, пов’язане з особистістю молодшої дочки Б. Хмельницького – Марії Богданівни).

Коли Льву було 5 років, він почав займатися музикою з мамою, потім – з різноманітними провінційними вчителями. Вчився він спочатку в Прилуцькій, потім – у Київській гімназії. Крім того, в 14 років поступив у Київську музично-драматичну школу, де його педагогом з фортепіано став видатний композитор, основоположник української професійної музики Микола Лисенко.

У 18 років Ревуцький поступив в Київський університет на фізико-математичний факультет, однак вже в 1908 році перевівся на юридичний.

В цей час у Києві була сильна оперна трупа, яка ставила російську і західноєвропейську класику. Постійно проводилися симфонічні та камерні концерти. Приїжджали Рахманінов, Скрябін, Ландовська, Шаляпін, Собінов.

Музичне життя міста захоплює Ревуцького, і у 1913-му році він вступає ще й у відкриту на базі училища консерваторію в клас Глієра.

Однак війна і пов’язана з нею евакуація всіх навчальних закладів перериває систематичні заняття. В 1916 році Ревуцький прискореними темпами закінчує університет і консерваторію, а вже у 1917 році він потрапляє на Ризький фронт.

Остаточне становлення Ревуцького як художника довелося вже на післяреволюційні роки. Завдяки братові Дмитру він подружився з видатними діячами науки, культури. Серед них був Максим Рильський, академік Микола Стражеско, Григорій Верьовка, Іван Козловський, Віктор Косенко. З останнім Лева поєднала велика близькість, вони всі однаково ставилися до того, що відбувалося навколо.

Одна любов на всі віки

Ревуцький любив подорожувати. Під час однієї зі своїх поїздок до Москви він зайшов в гості до друзів батьків – Писарєвим. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Софією. Вони одружилися в 1915 році і були разом все своє життя.226539_3

Софія стала для Ревуцького вірним другом на все життя. Вона жила інтересами чоловіка. Нерідко допомагала чоловікові приймати рішення, якщо Лев Миколайович вагався. Софія повністю віддала себе тим справам, які безпосередньо стосувалися діяльності людини, допомагала йому в роботі.

У 1919 Софія народила сина Євгена. Він став єдиною дитиною Ревуцьких.

Київ

Протягом наступних п’яти років Лев працював діловодом на ж / д станціях в Ічні, потім – Прилуках. А влітку 1919 року до них несподівано наскочили більшовики. Заарештувавши Ревуцького, його засудили до розстрілу. Врятував Лева Дмитро – підключив усі свої зв’язки, він таки зумів домогтися звільнення брата.

А в 1924 році Ревуцького запросили викладати в Музично-драматичний інститут ім. М. В. Лисенко. Він вчив таких великих українських композиторів, як Майборода, Філіпенко, Жуковський, Кирейко, Коломієць. У важкі роки він іноді платив студентам стипендію з власної кишені, про що вони й не здогадувалися.

Коли Ревуцькі переїхали до Києва, відразу оселилися на Лук’янівці. Кажуть, що крім іншого Ревуцький привіз у Київ… дві кози.

У 1944 році Ревуцький очолив правління Спілки композиторів Української СРСР, а пізніше – народним депутатом.

У 1974 році померла Софія. Будучи однолюбом, він “зламався” і не пережив її надовго – композитора не стало 30 березня 1977-го. Поховали його на Байковому кладовищі неподалік від свого вчителя Лисенко.

Творчість

Паралельно з викладанням в університеті, Ревуцький вдосконалював свій хист у різних жанрах. Підтвердженням цього є музика Другої симфонії Ревуцького, в якій автор постає в єдності з природою, своїм народом.

Крім того, композитор вміло обробляв народні пісні – жартівливі та історичні, ліричні та обрядові. Саме так з’явилися цикли “Сонечко”, “Галицькі пісні” і збірник “Козацькі пісні”. Пробував себе також у написанні дитячих хорів, створенні музики до кіно – і театральних постановок. Є автором двох симфоній, фортепіанного концерту, хорових і вокальних творів.

Пам’ятки

В пам’ять Ревуцького встановлені пам’ятники на Байковому кладовищі в Києві, перед будинком-музеєм в його рідному Іржавці і горельєф на вулиці Софіївській в Києві.

Крім того, його ім’ям були названі Чернігівське музичне училище, чоловіча капела і муз. школа № 5 у Києві. А до 100-річчя художника було відкрито Меморіальний музей – садиба Ревуцького в Іржавці.

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register