Лохинове поле замість городу і 30 котів: ягідна справа Богдана Демірського на Чернігівщині

55-річний Богдан Демірський разом із дружиною переїхав із Києва на Чернігівщину до села Підлісне подалі від міського гамору, на свіже повітря, і тут захопився ягідною справою. Спершу у 2006 році посадив першу малину, бо город пустував.

Чоловік каже, що зупинив свій вибір на ягодах, бо картоплю саджати невигідно через невисоку закупівельну ціну на вирощений врожай.

А що стосується малини, то чоловік зрозумів: краще саджати літні сорти.

«Ягоди літніх сортів добре продаються, люди купують, ціна висока. А шість років тому посадив перші кущики лохини. Придивлявся: зможу чи не зможу я з ними працювати.

Цьогоріч врожай уже був хороший, приблизно чотири кілограми з куща. Але це ж на сьомий рік. Торік був тільки один кілограм із куща, бо померзла лохина навесні, так що на сьомий рік трошки заробив грошей», – розповів «ЧЕЛАЙН» Богдан Демірський.

За його словами, доглядати за ягідними кущами неважко. Головне – правильно зробити посадкову яму чи посадкову траншею для кущів лохини. І тоді вже стежити за поливом, мульчувати, і вона гарно росте.

«Кущі лохини ростуть 25 років. Тож основне – зробити гарну посадкову яму, аби через деякий час не виникала потреба викопувати їх і пересаджувати.

Малини я вже прибрав багато, бо за вісім років вона переросла, багато болячок, тому я її прибрав.

А взагалі 40 соток городу в мене, 400 кущів лохини посадив, вижили 330 тільки. Минулого року досадив ще. То 400 кущів є, тільки одні молодші, другі старші. І зараз досаджую ще лохину, бо сподобалася ягода.

Ягода довго висить на кущі, після того як знімаєш її з куща, вона ще тиждень лежить і не пропадає. Натомість як зібрав малину, то треба одразу везти продавати, бо вона довго не зберігається і пліснявіє. Або хімією ягоду треба обробляти, а я цього робити не хочу, бо люди мене знають, не хочу, щоб погані слова про мене казали. Тому посадки малини зменшую, а лохину досаджую», – пояснив Богдан Демірський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині попрощалися з молодшим сержантом

Лохину чоловік вважає інвестицією у майбутнє.

«Бо зараз посаджу – і 25 років вона буде рости. Я хоч років 10 ще покористуюся, а там уже, може, донька захоче продовжувати цю справу», – поділився планами чоловік.

Окрім ягід, чоловік виростив трішки картоплі під соломою, худоби жодної не тримає, бо не має для цього здоров’я.

«Картопля дуже гарно вродила. Всі в селі заздрять: не сапав, не орав, а врожай хороший», – повідомив чоловік.

І ще родина особлива тим, що тримає 30 котів, на яких і витрачає всі заробітки від продажу ягід і саджанців лохини.

«У сестри жінки чоловік воює, то попривозили котів із Покровська, Бахмута, а днями нам чотирьох підкинули. То в нас котів багато. Треба підтримка, щоб хтось допомагав, бо грошей треба багато. Це і кастрація, і лікування, і корми…», – зазначив Богдан Демірський.

До речі, подружжя переїхало з Києва не в батьківську хату.

«Хату ми шукали та купили в Підлісному. Хотіли з газом, але це дорого було. То купили без газу, зате ліс поруч, можна гриби збирати чи просто погуляти. І Десна неподалік – за 18 кілометрів», – наголосив Богдан Демірський.

Про переїзд зі столиці в глибинку подружжя аж ніяк не жалкує. Кажуть, що київський ритм – для молодих. Але й у селі подружжя «крутиться» від ранку до ночі. Але це інакше, більше для задоволення.

Ірина Осташко

Фото – Богдан Демірський

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv