Останнім часом відома в державних, краєзнавчих та історичних колах людина Андрій Курданов почав викладати в соцмережі оцифровані краєзнавчі книги, матеріали і газетні статті, що стосуються переважно Чернігівського району.
Одна із цікавинок – про село Папірня, розташоване неподалік села Пакуль, де колись виготовляли папір для Києво-Печерської лаври.
Зокрема в матеріалах, оприлюднених Андрієм Курдановим, йдеться про те, що точну дату заснування та ліквідації папірні встановити не вдалося. але вона існувала наприкінці ХVIII – на початку ХІХ сторіччя. Але під час скасування панщини папірні вже не було.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Святині Чернігівщини: історія другого народження Миколаївської церкви
Проте дослідники переконані, що село утворилось біля папірні і саме від неї отримало свою назву.
Збереглись також дані, що в 1811 році папірня виробляла 156 бель звичайного друкарського паперу щорічно. В ній працював один майстер, шість робітників, два панщинні допоміжні робітники. Папірня мала чотири жорна, два колеса, один прес.
У пізніші роки папірня переробляла макулатуру з додаванням невеликої кількості ганчір’я, виготовляючи картон. Навіть із переходом у середині ХІХ сторіччя всіх українських папірень на машинне виробництво вона й далі залишалась невеличкою папірнею з середньовічними, примітивними, напівручними методами роботи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія «життя» будівлі Дворянського зібрання
На початку ХХ сторіччя папірню називали фабрикою, але працювали там усього 10 осіб.
Тільки за радянської влади фабрика почала використовувати енергію двигуна внутрішнього згорання. До цього всі механізми приводилися в дію водяною енергією.
У 1964 році будівлю папірні передали місцевому колгоспу, тоді ж вона припинила свою діяльність.
Такі дані містяться в книзі О.Я.Мацюка «Папір та філіграні на українських землях (ХVI – початок XX ст.).
