Суспільство

На Чернігівщині зберігся куточок старообрядництва (Фото)

Читачі, напевне, знають, що в селищах Добрянка і РадульРіпкинського району живуть старообрядці. Їхні предки в XVII столітті виступили проти церковної реформи патріарха Никона та введення нових релігійних обрядів, богослужбових книг та ікон.

Щоб уникнути розправи, «розкольники», а саме так їх називали, змушені були шукати притулок у віддалених куточках держави. Селилися вони відособлено, до чужинців і всього нового ставилися насторожено, але між собою жили дружно.

Нині кажуть, що типових старообрядців уже практично й не залишилося. А можливо, вони і є, але визначити їх за зовнішнім виглядом неможливо. А раніше чоловіки носили підперезані російські сорочки навипуск (косоворотки) та каптани. Ще вони не голили бороди. Жінки вбиралися у сарафани й запиналися великими хустками, які не зав’язували, а заколювали. У дорослих завжди при собі були особливі вервиці – ліствиці.

Ще близько десяти років тому в селищі жили кілька старообрядців, які не користувалися благами цивілізації, навіть відмовилися від пенсії. Господарювали, сіяли пшеницю або жито, пекли хліб, вирощували худобу. Хоч як би тяжко було, ці люди ні в кого нічого не просили.

А колишній селищний голова Олександр Алгінін якось розповів історію, що доДобрянки побачити старообрядців приїжджав журналіст із Польщі. Тож пан Олександр повів іноземного гостя до одного дідуся, якого вже, на жаль, немає серед живих. Помітивши здалеку старого з довгою бородою і в підперезаний сорочці, який збирав яблука в тачку, кореспондент дістав фотоапарат і швидко побіг до нього. Старовір, побачивши чужака, схопив тачку і кинувся навтьоки. Гонитва тривала хвилин п’ять, поки селищний голова не переконав дідуся зупинитися. Щоправда, старенький дуже розхвилювався, тож конструктивна розмова не вдалася.

Релігійні свята в старообрядців такі ж, як і в православних, щоправда, обряди відрізняються. Наприклад, немовля при хрещенні тричі з головою занурюють у воду. І нині великим гріхом старообрядці вважають куріння, вживання алкоголю, лихослів’я, неповагу до старших людей і батьків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лялькове царство добрянця Сергія Коноваленка

У XIX столітті в Добрянці було 8 церков, а зараз тільки дві. Одна з них – старообрядницька Святого славного великомученика ДимитріяСолунського, освячена в 1790 році. Аналогічного храму на Чернігівщині немає. А біля святині навіть побудували дзвіницю. Слід сказати, що в старообрядницькому храмі особлива аура. Перебуваючи там, знаходиш душевний спокій. Це підтверджують багато парафіян. Храм дерев’яний, а всередині поштукатурений. Він пережив революцію 1917 року, а перед Великою Вітчизняною війною більшовики відкрили в ньому спортивний зал. Ікони, які винесли з будівлі, безслідно зникли.

У 1941 році окупанти, задобрюючи місцеве населення, дозволили службу. Тоді Добрянці принесли здому образи, перед якими можна помолитися і зараз. Усі ікони в церкві – старообрядницькі. Порівняно з православними, вони більш строгі, темноликі й аскетичні. Парафіяни особливо шанують ікону Божої Матері «Утамуй хвороби». Завжди багато свічок біля образів Святого Миколи, Божої Матері Казанської і храмової святині – лика ДимитріяСолунського. Відомо, що після щирої молитви перед образами цих святих зцілювалися немічні, ті, хто сумнівався, приймали правильні рішення, а перед прохачами відкривалися потрібні двері. У церкві зберігся знаменний спів за крюками – стародавніми нотами. Так співали в X столітті, традицію продовжують і в XXI столітті. Церковні книги, які використовуються для богослужіння, виготовлені на початку XX століття. Написані вони гуслицьким письмом. На це вказують завитки. (Гуслиця – це Підмосков’я. – Прим. авт.) У церковних справах допомагають місцеві жителі.

Ось таке життя в селищі Добрянка.

До речі, тут також діє приватний музей старообрядництва. Його облаштував місцевий житель Сергій Коноваленко.

У музеї можна побачити безліч предметів побуту старообрядців: самовари, посуд, одяг, килим ручної роботи, рушники, книги, фотографії, і навіть робочий патефон.Їх пан Сергій купував у антикварних магазинах, на «барахолці», отримував у дар від місцевих жителів-старовірів. Колекцію чоловік збирав більш ніж 15 років.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко

Ще статті по темі

Back to top button