Якщо йдеться про щасливе дитинство, то, безперечно, в уяві постають турботливі батьки, дідусі, бабусі та купа різних іграшок. Із часом діти ростуть, і вчорашні улюблені ляльки стають вже не такими й потрібними. Проте ця типова життєва історія аж ніяк не про Сергія Коноваленка, до речі, кухара, літератора і підприємця з Добрянки Ріпкинського району. І звісно, йдеться зовсім не проте, що чоловік бавиться з ляльками, а про його унікальну колекцію, якої вистачить на цілий музей.
Найпозитивніша колекція з усіх можливих
Збирає свою колекцію пан Сергій вже понад 10 років. Причому таємниці з цього не робить. Навпаки, до його оселі постійно приїжджають люди, які хочуть збагатитися на приємні емоції та поринути в атмосферу дитинства. Теплота і захоплення огортають людей, коли перед очами з’являється сила-силенна різних ляльок. А усмішки не сходять з облич, коли відвідувачі бачать схожі іграшки, якими самі бавилися в дитинстві.
Вражає і порядок: ляльки не розкидані хаотично, кожна – на своєму місці. А віднедавна пан Сергій почав формувати ще такі собі лялькові паспорти, в яких зібрано інформацію, як лялька потрапила до колекції, кому належала та інші цікаві відомості.
«Буває, що відвідувачі запитують: а що це за папірці біля іграшок. То відповідаю, що це їхні «паспорти». Практика така з’явилася після того, як одна жінка подарувала мені дореволюційного ведмедика, а ще ляльку й песика. І разом із ними простягнула листок паперу, на якому було написано, звідки й коли ці іграшки в неї взялися, й таке інше», – розповів Сергій Коноваленко.
Загалом у цій колекції тисячі ляльок, дитячих іграшок, казкових будиночків і новорічних прикрас. Є раритетні ляльки, яким більше сотні років, і сучасні. Багато з них пан Сергій сам купив (часто на ринках, де продають усякий непотріб) або друзі, знайомі та навіть майстри-лялькарі подарували. Усім їм Сергій Коноваленко щиро вдячний.
Цікаві експонати пану Сергію подарували й після того, як у нього в гостях побував журналістський десант.
«Одна жінка надіслала ляльку зі стружок. Проте вона потребувала реставрації. Із цим завданням впорався завдяки порадам, які отримував від небайдужих людей через інтернет. Зокрема, стосувалися вони зачіски ляльки. Бо до революції волосся лялькам робили з паклі. Тож і я так зробив», – пояснив чоловік. Також він пригадав, як власноруч реставрував коника, який був вщент розбитий і з тріщинками.
Загалом про свою колекцію господар може розповідати годинами, адже збирання, реставрація, а нині вже й виготовлення переросли з хобі у справу життя. До виготовлення ляльок ще повернемося, бо це нова пристрасть Сергія Коноваленка. Нині ж – про гордість його колекції та наймиліші для серця експонати.
Особлива гордість господаря – колекція порцелянових ляльок, у якій нараховується понад 1650 експонатів. І пан Сергій вважає, що навряд чи хтось має більше! Це рекорд, який зареєстрували представники Книги рекордів України. Проте відповідного сертифіката у власника унікального зібрання немає, бо за нього треба було заплатити близько 20 тисяч гривень. Для пенсіонера з сіверської глибинки це захмарні кошти.
А найулюбленіші ляльки Сергія Коноваленка – це українка й українець, які йому подарували сини.
Нова пристрасть – малюки реборни
За словами Сергія Коноваленка, збирання ляльок у нього нині трішки відійшло на другий план. Хоча цю справу він продовжує вважати важливою та потрібною. Бо радість, яку дарують люди, котрі навідуються до музею, вартує дуже дорого. Бувають такі групи, яким чоловік годинами розповідає про свою колекцію, а відвідувачі, затамувавши подих, слухають. Адже масштаби її та ставлення Сергія Коноваленка до справи дійсно вражають. До речі, господар навіть подумує влаштовувати для екскурсантів частування. Загалом задумів багато. Але це вже після карантину.
Нині ж він, як сам каже, «захворів» новою справою: виготовленням реборнів – модних ляльок, яких, на перший погляд, важко відрізнити від справжнього немовляти. Справа ця непроста та затратна. А ще Сергій Коноваленко дуже вдячний Сергію Бондарю, чудовому майстру, уродженцю Остра та колишньому воїну АТО, який не лише поділився всіма премудростями виготовлення таких ляльок, а й подарував потрібні матеріали, фарби й аерогриль.
Добрянець відгукнувся про свого вчителя та його дружину Оксану лише найкращими словами. Називав їх світлими і справжніми людьми, бо поставилися до нього, як до рідного. А також повідомив, що один із італійських журналів визнав Сергія Бондаря найкращим реборністом у світі.
За словами Сергія Коноваленка, на виготовлення одного реборна треба витратити тиждень часу.
«На основу ляльки молд, яку купуємо в Америці, і це біла гума, треба нанести аж 42 шари фарби, добираючи відтінки. Це робити треба неквапом, дотримуючись технології, даючи кожному шару висохнути, щоб результат мав максимально природний вигляд. Також ляльку треба лакувати і запікати в аерогрилі», – зазначив пан Сергій.
Та найскладніше – це зробити прошивку, тобто волосся для ляльки. Аби воно мало вигляд, як у малюка. Відстань між волосинками має становити міліметр. Сергій Коноваленко зізнався, що поки цю технологію не дуже опанував, тож шукатиме вихід в інший спосіб. Наприклад, немовлята бувають і без волоссячка.
До речі, з першим реборном Сергію Коноваленку допоміг вчитель Сергій Бондар. Лялька вдалася на славу, як живий малюк-хлопчик.
Нині автор виставив його на продаж, адже для нових робіт треба закупити матеріали. Хоча чоловік і зізнається, що не дуже хоче, щоб перший його реборн продався, бо прикипів до нього душею. Але рухатися вперед і розвиватися Сергію Коноваленку хочеться більше. Бо планів має цілу купу. Тож попереду ще багато цікавого.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
