Поранений у Станиці Луганській боєць роти поліції особливого призначення «Чернігів» отримав квартиру в новобудові (Фото)
Колишньому бійцеві батальйону (нині рота) «Чернігів» 37-річному Петру Швидкому мер Чернігова вручив ордер та ключі від трикімнатної квартири.
Відтепер у сім’ї правоохоронця нарешті буде власне житло — трикімнатна квартира площею 94,1 «квадрати». Будинок новий, у хорошому місці. Квартира на першому поверсі, з нульового на перший є ліфт.
Про це ЧЕline повідомили у секторі комунікації поліції Чернігівської області.
— Це наше перше власне житло, – хвилюючись, відчиняє двері квартири Петро Швидкий. – Зараз живемо в тещі. Старший син навчається в ліцеї залізничного транспорту, оселився в гуртожитку.
Поруч із чоловіком 34-річна Оксана. Позаду батьків топчуться сини, 15-річний Ігор та 5-річний Кирило.
У квартирі – котел, лічильник, тож зайвого платити не доведеться. Житло для бійця коштувало один мільйон 134 тисячі гривень. Новосели збираються остаточно переїжджати до весни, адже потрібні ще меблі.
Щойно почалася війна на Донбасі, Петро Швидкий записався в батальйон «Чернігів».
— Я його відмовляла. Не послухав, – згадує дружина.
— Адже спочатку батальйон формувався не для того, щоб їхати на схід, він повинен був охороняти наш кордон, – уточнює Петро. – Щоб не пустити ворога до Чернігова. Я на українсько-російському кордоні прослужив дев’ять років, відмінно знаю практично кожен його метр. Маю звання прапорщика. Якби я не пішов у батальйон, забрали б якогось 18-річного хлопця.
Швидкий спершу йшов захищати кордон, але до зони АТО їхати не відмовився. Хоча тоді, перед першою поїздкою, так вчинив 21 чоловік. Послалися на відсутність бронежилетів, погану форму.
У бою Петро отримав важке вогнепальне кульове поранення хребта та спинного мозку зі значним порушенням опорно-рухової функції.
— Поранення у мене було два, – розповідає далі боєць. – Зараз про них згадувати важко. Наприкінці 2014 року отримав перше у Станиці Луганській (Луганська область), осколкове. Була черепно-мозкова травма. Реабілітація в Сєвєродонецьку. Потім повернувся до Станиці Луганської.
— Після поранення була можливість залишитися вдома, не їхати до АТО?
— Була, – тихо каже дружина Оксана.
— Я і так пропустив одну ротацію, – відмахується Петро. – 8 березня я ще побув удома, привітав дружину зі святом, 10 березня вже був у Станиці Луганській, а 13-го отримав поранення. Це була моя четверта ротація.
Сьогодні я отримав ордер, а два роки тому в листопаді 2014-го загинуло троє наших (Віктор Запека, Олександр Найдьон, Андрій Іщенко) з «Чернігова». Тоді ж отримав поранення нині покійний Роман Лось. На тому ж посту, де автоматною чергою «прошили» мене.
Спочатку я лежав пластом. Тепер уже ходжу, через рік, сподіваюся, буду взагалі ступати сам, без опори, – не втрачає оптимізму боєць.
