Існують раціональні царини. Це ті, котрі можна пояснити і, відповідно, зрозуміти. Існують ірраціональні. Це ті, котрі ні зрозуміти, ні пояснити неможливо.
Та що там царини, існують цілі ірраціональні країни! Пам’ятаєте у Тютчева: «Умом Россию не понять… в Россию можно только верить». Це було написано в 1866 році. А в 1917 російська ірраціональність зірвалася в повний абсурд ленінців-шарикових. Ну і нас, українців, засмоктало в те болото ірраціонального абсурду, з котрого до цього часу ніяк не виберемося. А треба, бо інакше напасті типу корупції, розрухи та війни нас поховають на кладовищі небуття.
Ірраціональне чудово себе почуває в царині віри, оскільки вірити можна в будь що, навіть в комунізм. Але в раціональній царині абсурдне ірраціональне гине так само швидко, як роса на сонці, вірніше, як пліснява.
Звісно, в царині ірраціонального можуть знаходитися й корисні речі, котрі позитивно працюють не маючи належного пояснення. Але їх використання в суспільно-політичній царині неприпустиме, оскільки не вивірене раціональними засобами та не переведене в розряд раціонально корисного зловмисники та невігласи зазвичай використовуєть на шкоду загалу. Тому краще не ризикувати а використовувати лише раціонально вивірені засоби.
Існує чудовий засіб для боротьби з абсурдом ірраціонального. Коротко його можна назвати так: «Поясніть!».
Начебто невинне прохання, але за ним стоїть намагання перейти на докорінно інший, вищий рівень цивілізаційного розвитку. Рівень, при якому сліпа віра змінюється на знання, а об’єднання навколо свавілля вождя змінюється на об’єднання навколо суспільної мудрості народу.
Те, до чого закликає автор, називається посяганням на існуючий суспільно-політичний устрій. Посяганням не на декларативний, не на офіційний, а на реально існуючий, всупереч проголошеному, суспільний устрій. Справа в тім, що ще з сталінських часів радянська влада для того, щоб зберегтися в оточуючому світі, вдалася до мімікрії – прописала в нормативних документах правильні речі але зберігла позанормативну практику вождистського свавілля.
Цілком закономірно, так само чинять і в пострадянській Україні. Так от, автор пропонує привести практику у відповідність до проголошеного, посягаючи при цьому на той фактичний суспільний устрій, котрий існує в Україні всупереч офіційно проголошеному. А в якості засобу усунення різниці між проголошеним і фактичним використати пояснення суті проголошеного і суті фактичного.
По суті, мова йде про намагання перемістити Україну з царини сліпої віри в царину освіченого в суспільно-політичній царині народу. В царині сліпої віри може спільно уживатися будь-яка ахінея, в царині знань це неможливо, між протиріччями неодмінно виникне конфлікт.
Отже, метод «Поясніть!»
До кого його варто застосовувати в першу чергу? Мабуть, спочатку до тих, хто отримує суспільні кошти за те, щоб давати відповідь на подібні питання. Це Міністерство освіти та науки, це Академія наук, це президентські Національна Академія державного управління та Національний інститут стратегічних досліджень, це депутати Верховної Ради, котрі внормовують суспільно-політичну діяльність на загальнодержавному рівні, це очільники рад та адміністрацій обласного рівня, заступники, до відома котрих віднесено гуманітарну сферу, керівники вищих учбових закладів.
Спробуйте в них спитати про суть нинішнього, реально діючого в Україні, суспільного устрою та про суть того, котрий забезпечить українцям сучасний рівень життя.
Приміром, так:
— Як може неосвічене в суспільно-політичній царині населення обрати здатних якісно працювати на інтереси суспільства посадовців?
— Дайте визначення демократії, назвіть одиниці виміру її рівня, покажіть загальнодоступну методику визначення рівня демократії. Поясніть, що таке охлократія і чим вона відрізняється від демократії?
— Чим саме майбутнє успішне українське суспільство відрізнятиметься від сьогоднішнього? Що потрібно зробити для переходу від сьогоднішніх проблем до завтрашньої успішності?
Для початку, для вигуку: «А король то голий!», досить і цих питань. При цьому ті, хто зробив ставку на панування в Україні за рахунок суспільно-політичної неосвіченості людей, виявляться у скрутному становищі. Якщо дати повноцінні відповіді на ці питання, то відразу стане очевидною вина тих, хто очолював і очолює процес знищення України і українців. Також розпочнеться перекриття паразитичного існування за рахунок знищення України та українців. Тому, слід очікувати повного ігнорування даних питань. Але ж, без відповіді на них, процес нашої загибелі буде продовжуватися.
Як бути, добитися ясності в поставлених питаннях та змінити процес руйнації на розвиток? Мабуть, це той випадок, коли варто й владу використати. Щоправда, спочатку потрібно розібратися з самим поняттям влада. Тому, наступний допис планується присвятити саме поняттю влади.
