Про рекет, ринок землі та ягідництво: фермер із Городнянщини Віктор Малофій розповів про роботу на землі

Агробізнес – один із найперспективніших напрямів розвитку економіки Чернігівщини. Фермери як альтернатива агрохолдингам – основа, фундамент для збереження та розвитку села.

Одним із яскравих представників фермерської когорти є аграрій Віктор Малофій із села Дібровне, що в Городнянській громаді.

Вікторе Григоровичу, розкажіть, як ви стали фермером?

Зовсім випадково. Тоді, в 90-ті, розвалювалося господарство. Я працював у місцевій школі вчителем трудового навчання та креслення. Педагогічний стаж налічував 20 років.

Але щойно з’явилася можливість узяти землю, ми з братом це зробили. Тоді почали обробляти 8 гектарів. Здебільшого вирощували картоплю та сіяли овес, жито, пшеницю.

Чому як основну культуру вибрали картоплю?

Тоді на неї була стабільна ціна. Вирощували і торгували нею по всій Україні та за її межами. Луганськ, Одеса, Дніпропетровськ, Москва та Підмосков’я, Кривий Ріг. Усюди були. Спершу наймали машину, потім купили свою. Торгувати було вигідно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Фермер Олексій Лимар про безпечність овочів та фруктів з ринку і повернення 90-их

Як розширювалися?

Далі, в 2006 році, коли вже повністю розвалювався колгосп, мені запропонували «взяти» його, попрацювати головою та витягти з боргів. На той час було десь 150 тисяч доларів боргу. Я ризикнув, спробував. За перші кілька років погасили всі борги. Приблизно тоді ж створив фермерське господарство. Наразі в обробітку орієнтовно 1000 гектарів землі. 15 працівників.

Розкажіть про 90-ті. Чи складно було тоді працювати на землі на себе? Чи стикались з так званим рекетом, торгуючи по великих містах?

Працювати на землі було складно, адже колгоспи чинили тиск, однак дуже вигідно. Виручала картопля. Це напрочуд вигідна культура, що дає найбільшу віддачу з гектара.

Щодо рекету, якщо його так можна було назвати, то з ним зустрічався скрізь де торгували. Але особливої проблеми в цьому не було. Звичайна плата за місце, за «дах». Платили всі, суми були не такими вже й великими. Підходили, як правило, молоді хлопці, на вигляд 20-22 роки. Казали, що треба поділитися. Брали, може, 1% того, що ти наторговував, не більше. «Обдирайлівки» не було. Суто символічно платили.

Які складнощі фермерства ви назвали б сьогодні?

На мою думку, у невеликого фермера дві проблеми. Перша – це незрозумілий ринок землі. Друге – те, що маленьким фермерам дуже складно вести бухгалтерію. Тому часто працюють, як кажуть, «чорно». Вони хочуть працювати «біло», але їм дуже складно. Не вистачає спеціалістів у селі, особливо в сфері бухгалтерії. До того ж, це має бути спеціаліст дуже високого рівня, а маленький фермер не в змозі утримати такого бухгалтера.

Щоб держава отримувала доходи від невеликих фермерських господарств, потрібен спрощений бухгалтерський облік. Зрозумілі правила гри. Найбільша проблема – це бюрократія та зарегульованість бізнесу.

А так той фермер, який хоче розвиватися, який не лінується, той нормально працює.

Чи займаєтеся сьогодні тваринництвом?

Так. У нас є 200 голів худоби – 100 дійного стада і 100 молодняка. З тваринництвом сьогодні дуже складно. Ми утримуємо його лише для того, щоб були робочі місця. Бо якщо люди, які там працюють, підуть з роботи, то більше ніде в селі вони працевлаштуватися не зможуть. Тільки з цієї причини утримуємо тваринництво.

Які культури зараз вирощуєте?

Це так звані експортоорієнтовані культури – кукурудза, пшениця, соняшник. Ріпак ми не вирощуємо, не навчилися цього робити. На інших культурах дуже складно заробити. Якщо культура економічно невигідна, то ви автоматично через 2-3 роки стаєте банкротом або ж працюєте, працюєте, а доходу з цього немає.

Яке ваше ставлення до ягідництва?

Цим можуть займатися маленькі фермери. Якщо ви засадите ягодою, наприклад, 100 гектарів, то це ж буде нереальний і збут, і так далі. Ягоди – це, звісно, перспектива, але для дуже маленьких, до 10 га.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Допомагає від онкологічних захворювань: біля Чернігова вирощують унікальну картоплю з червоною і фіолетовою м’якоттю (Відео)

Плюс до того, що яблука, ягода – це нестабільність ціни. Займатися можна тим, де стабільні ціни, а це ті культури, що йдуть на експорт.

Тому до ягоди я позитивно ставлюся, але для великих фермерів, від 100 га, я в цьому перспективи не вбачаю.

Чому ви на сьогодні фактично перестали займатися картоплею?

Нестабільність ціни. Це найголовніше. Ти не можеш нічого спрогнозувати. На картоплі дуже великий обсяг роботи, багато треба працівників, а людей у селі залишається дедалі менше. Дуже багато їде до Польщі.

Як ви оцінили б ринок землі, що от-от має відкритися?

Я його не визнаю. Це антидержавна політика. Землю купувати може лише держава. Нехай вона потім віддає цю землю в оренду тим, хто більше за неї платитиме, але власником може бути лише держава. Я не сприймаю продаж землі фізичним особам, тим паче юридичним. Вважаю, що це катастрофа для країни, особливо для сільського населення.

Ви якось готуєтеся до ринку землі, що має відкритися в середині літа?

Поки що ні. Ще маю надію, що, можливо, цей закон скасує чи Конституційний суд, чи, може, у Верховній Раді знайдуться розумні люди, які продовжать цей мораторій на продаж.

Якщо нас, фермерів, примусять, то ми вв’яжемося в цю боротьбу, але в ній постраждають лише прості люди села, більше ніхто.

Вікторе Григоровичу, розкажіть, який етап у технології обробітку землі – від посіву до збору врожаю – вам приносить найбільше задоволення?

Мені робота на землі загалом приносить задоволення щодня. Це стан душі, невід’ємна складова життя, якщо так сказати. Я все життя працював на землі. Хоч я і працював у школі, все одно займався маленьким фермерством. Цей стан пояснити неможливо. Жоден фермер, мабуть, вам не скаже, що він відчуває.

Усе приносить задоволення: і коли «долаєш» бур’яни, і коли ореш, і коли врожай збираєш. Усе!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині фермер вирощує унікальну для нас ягоду

Вирощування якої культури вам ближче до душі, якщо не брати рентабельність?

Картопля. Звісно, картопля. Мабуть, тому, що я з дитинства бачив, як вона росте. Подобається. Це наша культура.

Важка робота? Який графік?

Якщо любити працю, то це неважко. У нашому господарстві графік простий – початок робочого дня о 8.00, кінець робочого дня – щойно сонце сідає. Може, восени і пізніше, але не довше ніж до 22.00.

Родину також залучаєте до роботи на землі?

Маю два сини, один закінчив педагогічний, інший — політехнічний. Працюють обидва в господарстві. І на тракторах, і будь-яку роботу виконують. Одна невістка працює в нас бухгалтером. Дружина – голова фермерського господарства. Тобто практично вся наша сім’я працює на землі.

Що ви побажали б своїм колегам, фермерам?

Насамперед міцного здоров’я та гарних врожаїв. Щоб вони отримували задоволення від своєї роботи.

Ще побажаю, щоб влада держави повернулася обличчям до фермерів, адже це високоосвічені, хороші та віддані нашій країні люди. Всі фермери – це патріоти країни. Всі, кого я знаю, – це віддані Україні люди.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv