Провокації московського патріархату і запит на українську молитву: духовні справи на прикордонні Чернігівщини

Вперше на Різдво 25 грудня та Водохреще 6 січня на прикордонні Чернігівщини відбулась церковна служба і лунала українська молитва. Десятиліттями північ Чернігівщини була під духовною окупацією московських служителів. Утім, нині все більше вірян відмовляється ходити до російської церкви і слухати антиукраїнські наратив священиків.

Один із тих – хто несе слово Боже і українську молитву в прикордонні громади області – протоієрей Андрій Ольховик, настоятель храму Преображення Господнього з міста Сновськ.

«У нашій громаді є дуже великий запит на українську молитву. Дуже багато людей приходило і на Різдво, а також і святити воду. Проте є і противники. Але на мою думку, мова є однією з рушійних сил, оскільки саме завдяки мові нас ідентифікують, як нарад. Тому в Україні має лунати українська молитва. Стосовно календаря, то треба час, аби люди звикли. До нас останнім часом почали переходити люди-прихожани з московської церкви, які не хочуть слухати їхні проповіді. Проте я ще досі чую подекуди слова – це пішов український батюшка, тоді я запитую, якщо я український, то той який?», — розповідає отець Андрій.

Проте богослужіння не відбулись без провокацій з боку московського патріархату. Цього року отець Андрій вкотре поїхав до села Кучинівка Сновської громади, аби посвятити воду 6 січня.

«Коли почали освячувати воду вийшли з церкви служителі УПЦ, а потім звідки не візьмись приїхав трактор чистити дорогу, хоча вона була там вже прочищена. Чистив він її поки святили воду, ніби перебиваючи своїм гурчанням українську молитву. Жителі села зауважили, що скоріш за все це було зроблено спеціально. На людей це справило негативне враження, такі дії не по-духовному якось», — коментує отець Андрій.

Також представники московської церкви в Кучинівці під час освячення води намагалися заглушити українську молитву гучномовцем. Утім, провокаторам не зрозуміти, що слово Боже не вийде заглушити ні провокаціями, ні брехнею, ні грошима, які щедро роздають наближеним «за лояльність і вірність». До речі, немов своєрідний сингал – після цих ганебних випадків у священика московського патріархату, який ховав покійника, з рук випала книга Євангеліє і впала в могилу. У духовному світі для служителів це вважається дуже поганим знаком.

Утім, не обходиться і без гумористичних ситуацій.

«Пішла моя знайома в Чернігові до церкви УПЦ 6 січня. Вона людина вже старенька, думала церква ж українська. Запитала, чи можна водички святої набрати. А їй кажуть: та роздали вже всю воду, приходьте 19 січня, ми ще раз посвятимо», — розповів отець Андрій.

Нині Отець Андрій править службу у Сновську, проте планує виїжджати на свята в села громади, аби і там звучала українська молитва.

Спілкувалась Оксана Замятіна