Бійка, яка «прославила» чернігівських дівчат-підлітків і досі на вустах в усієї країни. Про цей випадок вже зняли чимало сюжетів і написали багато статей. Думки, що робити з дівчатами забіяками різняться.
Тим часом в Україні оприлюднена інформація про нові випадки підліткової жорстокості. Зокрема, вчора в Києві побили школяра за те, що він випадково зачепив плечем дівчинку – «мажорку». Важко навіть уявити про скільки випадків школярських розбірок спільнота іще не знає.
ЧЕline вирішив з’ясувати причину такої підліткової жорстокості і знайти способи, як їй запобігти. Про це в розмові із психологом Ганною Колесовою.
Як фахівець психолог, що можете сказати про відео із побиттям чернігівських школярок?
Кадри з відео нагадали мені фільм “Голодні ігри» — тут є обрані жертви, які не можуть покинути «арену», є агресивно налаштовані супротивники та зацікавлені глядачі. Глядачі при тому є ключовими фігурами, а «видовищність» насилля є найбільш важливою складовою «успіху» відеоматеріалу.
Бійки і дитяче насилля – явище не нове. Але останнім часом воно набуває якоїсь особливо цинічної форми завдяки новітнім технологіям. Те, що ми побачили можна віднести до такого виду насилля як кібербулінг (віртуальна агресія із застосуванням новітніх технологій з метою нашкодити людині або принизити її). Під кібербулінгом ми розуміємо й агресивні смски, й погрози через е-мейл, й фальшиві профілі в соцмережах з метою скомпрометувати людину. Але те, що ми побачили на відео, можна віднести до нової форми кібербулінгу — хепіслепінг.
Хепіслепінг перекладається як «щасливе ляскання» та полягає у зніманні актів насильства на мобільну камеру. Перші випадку хепіслепінгу фіксувалися саме як невинні жарти. Проте все далі поширюються випадки, коли підлітки знімають на камеру й кримінальні злочини: гвалтування, побиття, що трагічно закінчуються. Нещодавно з’явився термін «буліцид», який означає загибель внаслідок булінгу. Основною метою хеппіслепінгу є демонстрація роликів – їх розміщують в інтернеті або перекидають одне одному на мобільні телефони.
Чому діти так вчиняють?
Причин може бути декілька. Помста, реванш — велика вірогідність того, що дівчата-агресори в чернігівському відеоролику раніше самі були жертвами насилля.
Розваги, неусвідомленість негативних наслідків своїх вчинків – такими мотивами, скоріше за все керувалися безвідповідальні хлопці, дивлячись на «жіночі бої» та вигукуючи «Давай ще» або «Напіддай їй». До речі ситуація, коли деруться саме дівчата, а хлопці є спостерігачами, є й дивною й певною мірою притаманною нашому часу зі стрімкою зміною гендерних ролей чоловіків та жінок.
Насилля – це не лише проблема жертви та агресора. Як показав ролик, це характеристика рівня агресивності підліткового середовища, яке аж ніяк не можна назвати психологічно здоровим.
Кібернасилля, як і традиційне дитяче насилля, вкрай важко піддається контролю. В даному випадку, коли дитина стала жертвою насилля посеред дня в центрі міста, не можемо говорити про конкретні поради, які б могли цьому зарадити. Може, тому ця історія й викликає таку емоційну негативну реакцію, адже жертвою могла стати будь-яка дитина!
Чи існують способи запобігання підлітковій агресії?
Можемо говорити про профілактичні заходи – певні фактори, які допоможуть дорослим зменшити ризик віртуального насилля:
По-перше, щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, дорослому варто самому освоїти Інтернет, навчитися користуватися гаджетами.
Потрібно проявляти увагу до дитини. Часто приховані ознаки, які виявляє дитина – засмученість або замкненість – можуть вказати дорослому на те, що дитина стала жертвою. Або навпаки, її захопленість агресивними он-лайн іграми та відвідування сайтів, де пропагують насилля, можуть бути для батьків тривожним знаком.
У батьків із дітьми мають бути довірливі відносини. Покарання за «небажані» контакти в інтернеті або відвідування небажаних сайтів, не будуть мати потрібного педагогічного ефекту. Краще пояснювати дитині загрозу цих контактів або сайтів.
Позитивний приклад батьків – вагомий фактор для впливу на дітей. Якщо батьки просижують години за «стрілялками» в інтернеті або виявляють приклади агресії, забороняючи це робити дитині, вплив їхніх обмежень буде суттєво знижений.
Також завдання батьків пояснювати, яка поведінка дитини буде вважатися нормальною, а яка небезпечною або безвідповідальною. Це стосується як реального, так і віртуального середовища.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
