Радість, яку треба впускати: чернігівці про колядників
Звичай колядування має свою давню історію. Колядки пов’язані з днем зимового сонцестояння – святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що цього дня Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й почали називати колядами або колядками.
Із приходом на наші землі християнства колядування приурочили до Різдва, і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Відомо, що за часів радянської влади колядки були під забороною. У селах діти бігали колядувати тихцем. Та чи відродилася ця традиція нині? Чи ходять по домівках колядники та чим і як їх вітають і пригощають? – попитали журналісти ЧЕline в користувачів Facebook, чернігівців і жителів інших міст.
Катерина Приступа
Колядників було небагато. Дев’ятеро всього, це чотири компанії. Остання дівчина років 14 зайшла сама десь приблизно о восьмій вечора, в неї був великий пакет АТБ – повний гостинців. Давали гроші, цукерки, мандаринки.
Оксана Мороз
Не приймали, бо колядників не було зовсім.
Дмитро Коровін
Колядників приймали. Давали гроші. Колядників було небагато. Три компанії десь пам’ятаю!
Вероніка Потапова
Так, звісно, колядників приймали. Давали і гроші, і цукерки.
Павло Руденок
Якщо чесно, взагалі не був на святах удома. Рідні точно приймали, а щодо решти питань – не знаю.
Юлія Василенко
Приймали, звісно. Щороку роблю це з великим задоволенням, пригощаю цукерками, фруктами і, певна річ, даю гроші.
Наталія Матвєєва
Колядників було трошки. Пригощали їх цукерками і давали гроші.
Ольга Лазун
Цього року колядувальників не приймали, бо самi були в гостях.
Ольга Сахно
На жаль, цьогоріч жодного колядувальника. У нас будинок із консьєржем. Можливо, тому ніхто не ходить. Хоча в Києві колядників давно не бачила й не чула. Та в мами в селі (Житомирщина) теж ніхто не ходив.
Ольга Кунтиш
Звісно! Адже це традиції, що передаються з покоління в покоління. У мене з дитинства приємні спогади: як чекали Різдво, ходили колядувати. Щоправда, в селі, де я виросла, колядують не у Святвечір, а на саме Різдво. Але то вже особливості населеного пункту. Головне – щоб у хаті поколядували. Колядки несуть позитивну енергетику в домівку, тому ми ніколи не замикаємо двері, заздалегідь готуємо гроші, цукерки. Вважаю, що навіть складна фінансова ситуація – не привід закриватися. Немає грошей – можна пригостити цукеркою чи яблучком. Колядники несуть у хату радість, тож треба цю радість впускати. У мене до колядників свій підхід – якщо приходить перший хлопчик, я йому даю більше грошей. Пам’ятаю, мама у дитинстві завжди чекала хлопців першими, вважалось, що першим колядником у хаті має бути хлопець. У мене донька, тому, коли ввечері починають колядувати, я чекаю, доки в під’їзді пробіжаться колядники-хлопці, а потім уже відпускаю доньку колядувати. Звісно, зараз ми всі розумні, знаємо що таке гендер, дискримінація за статевою ознакою, але ж традицій ніхто не скасовував. Колядників цього року в нас було близько двадцяти. Ми давали гроші, пригощали цукерками. Ті, хто старався і гарно колядував, – отримували більше, хто погано підготувався – менше, і побажання, щоб наступного року було краще. Треба стимулювати дітей готуватися ретельніше до свята, відволікати їх від гаджетів, продовжувати українські традиції. Адже якщо ми закриватимемося від колядників, так будуть робити і наші діти, так ми поступово втрачатимемо історичні культурні звичаї.
Артем Резніченко
Були одні, грошей не давав, пригощав цукерками та мандаринами.
Сергій Тринос
Так, колядників приймали. Пригощали їх смаколиками та давали гроші, все як завжди.
Варвара Бочкарьова
Колядників приймали, цього року їх було небагато, мабуть, ще хворіють багато, пригощали цукерками і винагороджували грошима.
В современном мире это абсолютно бессмысленная сельская традиция попрошайничать под песенку. Хеловин в этом плане честнее, хотя и он пережиток прошлого. Коляднинки, щедровальники и прочие попрошайки — это для людей с сельским менталитетом, для села, которое на 200 лет отстало от Европы. Так сами европейцы про нас говорят, между прочим. Вокруг 21 век, у всех смартфоны, айфоны, нанотехнологии, нейросети, киберреальность. Надо в будущее стремиться, а не в шароварщину и средневековье.