Рівняйсь на африканську мавпочку, або Дещо з життя звичайних українців

Зоологія в школі не дуже подобалась, але телепередачі про тварин, здебільшого іноземного виробництва перед сном вмикаю частенько. Зазвичай вони цікаві, якісно відзняті і не потребують, аби ввечері глядач особливо напружував мізки.

Так от, одна з останніх передач була про шимпанзе із притулку для мавпочок, розташованого в Південно-Африканській Республіці.

Історія така – волонтери врятували молоду мавпочку від людей, які жорстоко із нею поводилися. Але через сильний удар по голові в тваринки на одному оці розвинулась катаракта, тож через це вона не могла добре орієнтуватися в просторі, нормально лазити по деревах і відставала в розвитку, порівняно з тваринами, які жили в притулку. Інші шимпанзе її били й ганяли і, на думку людей, які доглядали за ними, згадана мавпочка могла завершити своє життя трагічно: розбитися, впавши з дерева, або її могли вбити інші мавпочки.

Небайдужі працівники притулку взялися рятувати бідолашну тваринку. Для цього треба було зробити їй операцію на оці.

Так от, аби забрати її до лікарні, направили окрему карету швидкої допомоги, операцію проводила ціла бригада висококваліфікованих хірургів із застосуванням надсучасного обладнання. До речі, в операційній перебувало стільки персоналу, що яблуку нікуди було впасти. А поруч знаходились волонтери, які страшенно переживали за долю мавпочки. Потім була тривала реабілітація – і тварина повернулась до якісного життя, інші шимпанзе нарешті прийняли її в колектив.

У жодному разі не хочу накликати на себе гнів зоозахисників, адже тваринам допомагати потрібно, це справа благородна. Але багатьом українцям, а тим паче сільським пенсіонерам, і не снилося таке піклування.

Яскравий приклад. Нещодавно одна із жительок смт Олишівка Чернігівського району почулася зле, натомість «швидка» до бідолахи не приїхала. За її словами, жінці просто порадили випити таблетку від тиску, а якщо, вдома потрібного препарату не знайдеться, то запитати в сусідів.

Отака ситуація. Особливо прикро те, що вона, на жаль, непоодинока. Адже в коментарях під цією історією, яку раніше описали на нашому інтернет-ресурсі, жителі області переповідали подібні випадки.

Далі – про новації в медичній галузі. Тепер хворим дітям, починаючи з 2-річного віку, навіть із температурою, доведеться з батьками добиратися на прийом до поліклініки. Лікар-педіатр цілком на законних підставах може відмовитись від виклику додому.

А скільки коштуватиме потрібне для збереження життя і здоров’я оперативне втручання, приміром, видалення тієї ж катаракти, важко навіть уявити.

Тож і виходить, що звичайні українці, які все життя чесно пропрацювали і не нажили великих статків і блату, живуть гірше, ніж мавпочка в африканському притулку.

А тим часом у школах і вишах школярів і студентів продовжують навчати, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю…