Шанс на життя: як врятувати від загибелі бездомних тварин у холоди та звідки беруться бездоглядні чотирилапі

Із настанням справжніх зимових холодів і морозів багатьом із нас не хочеться й носа на вулицю показувати. Адже несприятливу погоду краще пересидіти в теплих домівках. Між тим, не всім із цим пощастило. Особливої підтримки в цей непростий час потребують бездомні тварини, яким у морози ще важче вижити, ніж зазвичай. Тому нині всім нам важливо пройти зимовий тест на людяність, бо кожному з нас під силу допомогти, а можливо, навіть врятувати життя бездомній тварині.

Яна Тулупова, голова ГО «Крок до тварин» і зоозахисниця, зазначає, що безхатні тварини переносять морози дуже тяжко. Зокрема, за низьких температур у собак, які живуть на вулиці, починають замерзати кінцівки. Для них важливою є потреба і в теплому місці, щоб зігрітися та відпочити, і в харчуванні. Бродячі собаки не мають доступу до постійного джерела їжі, тому вони виснажуються, їхній організм не має з чого виробляти енергію. В зимовий час смерть приходить не напряму від голоду чи морозу, а від того, що тваринам ніде виспатися та відновити сили. Через це собаки взимку практично не сплять, голод і холод спонукають їх вештатися вулицями в пошуках їжі, і коли в них зовсім немає сил, вони падають і вмирають.

«Якщо тварина заховалася від холоду у вашому під’їзді, не виганяйте її, дайте можливість відігрітися та нагодуйте. Якщо ви побачили на вулиці замерзлу тварину, терміново зігрійте її можливими способами – впустіть у тепле приміщення чи просто загорніть у щось.

За можливості організуйте невеличке місце для зігрівання тварин у вашому дворі – будиночок, коробку тощо.

Нагодуйте вуличного кота чи собаку. Це дасть їм сили пережити морози. Адже безпритульна тварина через кілька годин, проведених на морозі, замерзає на смерть. Вуличним тваринам нізвідки чекати допомоги. Для нас погодувати чи зігріти їх – це ще одна нагода зробити добру справу, а для них – шанс вижити!» – у коментарі для ЧЕline зазначила Яна Тулупова.

За її словами, спроба знайти постійне житло, де тварину любитимуть та доглядатимуть, — це найвагоміша справа, яку ми можемо зробити. Це найщасливіший сценарій для тварини. І якщо таки вирішили взяти кота чи собаку додому, то насамперед треба відвезти чотирилапого до ветеринарної клініки, щоб перевірити на наявність захворювань, особливо, якщо вдома вже є домашні улюбленці.

Важливо також не забувати і про пернатих. Бо взимку вони теж потребують нашої допомоги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікаве дозвілля та вечірки: у Чернігові для дітей і підлітків працюють безкоштовні клуби за місцем проживання

«Для птахів можна робити годівниці з пластикових пляшок, коробок від кефіру тощо. Головна вимога для будь-якої годівниці – це її доступність для птахів і можливість хорошого огляду навсібіч. Птахи повинні почуватися в безпеці від нападу», – зазначає голова ГО «Крок до тварин».

До того ж, важливо розуміти, чим можна годувати пернатих, аби їм не нашкодити. «Птахам протипоказана солона та приправлена їжа. Чудово підходить звичайний білий хліб у будь-якому його стані: сухарики, крихти, грудочки. Чорний хліб згодовувати не можна. Улюбленими ласощами для пташок є різне необроблене насіння: соняшникове, гарбузове, кавунове, з динь та огірків, коноплі, пшениця, овес, просо, кукурудза. Волоські та інші горіхи, очищені від шкаралупи, є також цінним калорійним кормом. Висушені плоди горобини, калини, шипшини, смородини, а також яблука будуть птахам до смаку.

На водоймах можуть залишитися лебеді та дикі птахи. Вони також страждають від холоду. Не годуйте їх хлібом, краще використовувати різні зернові, але не тверді. Підійде перлова крупа, ячмінь, а також спеціальний корм для свійських птахів, який продається на ринках або в спеціалізованих магазинах», – пояснила Яна Тулупова.

Між тим, може скластися враження, що зооволонтери – це якісь дивні люди, яким нічого робити, окрім як займатися тваринами. Насправді це зовсім не так. Зооволонтери – це звичайні люди, які мають свої сім’ї, реалізовують себе в улюбленій професії, що здебільшого не пов’язана з тваринами та природою, мають власні хобі. Ось тільки вони незвичні тим, що не можуть залишатись осторонь чужого болю, нехай це навіть беззахисні котики й песики.

«У переважній більшості серед зооволонтерів чимало освічених людей – вчителів, бізнесменів, лікарів, є діти й просто небайдужі містяни. Зазвичай вони займаються тваринами у свій вільний час. Щоправда, він часто збігається з робочим. Але таке життя», – сказала Яна Тулупова.

У неї любов до тварин – із дитинства.

«Коли була школяркою, у нас вдома аж 18 років жив собака. До речі, в Чернігові власники тварин полюбляють виганяти чотирилапих друзів на вулицю, коли вони стають старенькими. І нашим волонтерам також доводиться піклуватися про таких собак.

Мета нашої організації – зменшення чисельності безпритульних тварин гуманними методами, а також виховання свідомого ставлення до утримання домашніх тварин. Бо 80% бідолах, які опинилися на вулиці, – це колишні домашні тварини або їхні нащадки. Чомусь наші люди вважають, що кішечка має відчути материнство, народити хоча б раз. Але ж у дикій природі в більшості тварин мати вже через короткий проміжок часу сприймає своє дитя, як конкурента, і виштовхує його на «власні хліби». Добре, якщо кішка народила двох кошенят, а якщо п’ятеро чи семеро? І наступного разу стільки ж? Власник тварини вже не знайде такої кількості друзів чи родичів, які взяли б собі цих кошенят. До того ж, кожен, хто забрав до себе пухнастика, рано чи пізно постає перед проблемою, куди подіти нових нащадків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Мені визначилися з брендом громади

Звідси й з’являються безпритульні тварини – бо їх уже нікуди дівати. Їх виносять на вулицю, закопують, топлять чи вбивають. Наразі це називають жорстоким поводженням із тваринами. Натомість стерилізація – це здоров’я вашої тварини. Адже в багатьох некастрованих чотирилапих через кілька років життя виникають проблеми зі здоров’ям. Контраргументи, що тварини після стерилізації поправляються, – міф. Якщо собака до кастрації бігав із вами щоранку, то й після цієї процедури не ляже на дивані. Тварина поводитиметься так само», – розповіла Яна.

Також вона дала поради людям, які хочуть завести котика чи собачку.

«Насамперед варто замислитися, що з цією твариною, як із малою дитиною, доведеться няньчитися приблизно 12-18 років. Тобі з нею не просто поруч жити, а годувати, виховувати, дресирувати, лікувати, а також щодня, у спеку, дощ чи сніг, вести на прогулянку. Якщо готові без сумнівів виконувати всі ці пункти, тоді заводьте. Та якщо маєте хоча б один відсоток сумнівів, що не впораєтеся, тоді не треба брати тварину, аби вона не опинилася на вулиці. Якщо діти просять собачку, а батьки сумніваються, то краще його не заводити. Бо велика ймовірність, що цікавість дитини швидко мине, весь догляд за чотирилапим ляже на плечі батьків, а у них робота, турботи, і взагалі «ми ж для дитини заводили»… І зграї безпритульних знову поповняться. У моїй сім’ї теж була така ситуація. У дитинстві дуже просили у батьків собачку. Плакали, хотіли, обіцяли доглядати. І цуценя нам принесли. Якийсь час нас від нього відірвати не можна було. Але настав час, коли вставати зранку дуже не хотілося. Тож гуляти з песиком ходила мама, хоча й не дуже хотіла це робити, більше нікому було. Тож дорослим треба передбачити і такий варіант. Найважливіша порада і найбільше наше побажання: будьте відповідальними. І тоді всім нам – і людям, і тваринам – буде значно простіше жити», – переконана Яна.

Спілкувалась Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv