На початку червня Чернігівська ОВА звітувала, що в області фінішує посівна: цього року аграріям області вдалося засіяти ярими культурами 99% від прогнозованих площ. Основними культурами регіону залишаються кукурудза і соняшник.
У якому ж стані посіви і чого очікують агровиробники області?
Підприємства агрокомпанії ІМК ТОВ «АГРОКІМ» (Прилуцький кластер) та ПП «Агропрогрес» (Носівський кластер) цього року посіяли 8,8 тис. га соняшнику та 25,8 тис. га кукурудзи:
«З огляду на прохолодну весну та запізнілий початок посівної кампанії, кукурудза та соняшник дещо відстають в рості та розвитку від середніх показників за попередні роки. Зараз інтенсивно проводимо догляд за посівами — вносимо страхові гербіциди. На минулому тижні по всіх локаціях пройшли дощі та відбувається підвищення температур. Тому культури почали активно рости і їхній стан покращується з кожним днем», — розповів Головний агроном ІМК Олександр ГІРМАН.
У Чернігівській ОВА відзначають, що цьогорічне зменшення площі посівів стосується передусім культур експортного напряму через логістичні проблеми: питанням залишається, як вивозити продукцію за кордон? Це змусило деякі господарства переглянути структуру посівних площ.
Головний агроном «Агро-Регіону» Юрія ЛИСАК розповів для «Agro Times»:
«По факту ми на 20% зменшили посівні площі кукурудзи, зокрема на Чернігівщині, де не маємо сушарок… Ще 3% площ на Чернігівщині лишили під пар — це найгірші поля, нові, в розробку яких треба вкладати немалі сили й кошти. Тому ми вирішили поки що не вводити їх в експлуатацію, а восени посіємо там ріпак».
Деякі підприємства регіону переглянули свою сівозміну. Голова ФГ «Соната» Іван ЯКУБ, що розташоване за 30 км від українсько-білоруського кордону й опинилося на окупованій території з першого дня війни, розповів профільному виданню:
«Структуру посівних площ довелося змінити. З ранніх культур встигли посіяти тільки горох. Увели його цьогоріч у сівозміну, бо він потребує менше міндобрив. Після кукурудзи й соняшнику маємо в планах посіяти й просо, технологія вирощування якого не вимагає великої кількості міндобрив. Загалом маємо на посівну всі ресурси: насіння й ЗЗР придбали ще до війни, а добрива, яких бракувало, докупили завдяки пільговому кредиту в рамках державної програми підтримки».
