Чернігівщині знову набуло актуальності питання захворюваності на сказ. Що ж таке сказ і чим саме він небезпечний?
Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх людей та теплокровних тварин.
Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Вживання в їжу м’яса або інших тканин тварин, інфікованих сказом, не є джерелом інфекції для людей.
Інкубаційний період сказу триває зазвичай 1-3 місяці, але може варіюватися від менш як 1 тижня до більш одного року. Початковими симптомами сказу є висока температура і в багатьох випадках біль або незвичайні, незрозумілі відчуття: поколювання, пощипування або печіння (парестезія) у місці рани.
У міру поширення вірусу по центральній нервовій системі розвивається прогресивне, смертельне запалення головного і спинного мозку.
Можливий подальший розвиток двох форм хвороби. У людей з буйним сказом з’являються ознаки гіперактивності, порушення поведінки. Через кілька днів настає смерть. Друга форма сказу протікає менш драматично і зазвичай довше, ніж буйна форма. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу або подряпини. Повільно розвивається кома і, в кінцевому результаті, настає смерть.
Хто ж найчастіше виступає в ролі переносника сказу?
Найбільший відсоток хворих тварин займають лисиці, вовки, коти та собаки.
Якщо розглядати домашніх улюбленців то хворіють частіше коти, ніж собаки. Перш за все, таку ситуацію ми пов’язуємо з тим, що в Україні обов’язковою є вакцинація собак проти сказу.
Більшість собак вакциновані, хоча, на жаль, охопити все поголів’я собак щепленням дуже складно.
Причинами складної ситуація щодо сказу собак та котів є:
– недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів, та безвідповідальність власників тварин, в результаті чого збільшується кількість безпритульних тварин, особливо на околицях, на територіях інших населених пунктів, дачних ділянок, прибудинкових територіях.
– безвідповідальність власників домашніх тварин, які не бажають вакцинувати тварин проти сказу.
– відсутність чи невиконання своїх функцій бригадами з відлову безпритульних тварин.
З метою запобігання захворюванню на сказ серед населення необхідно дотримуватися головних правил:
– уникати контактів з безпритульними і дикими тваринами. Звертати особливу увагу дітей на небезпеку таких контактів.
– своєчасно здійснювати щеплення домашнім тваринам.
– за найменшої підозри на захворювання серед тварин – повідомляти органи ветеринарної медицини.
– негайно звернутися до лікаря після контакту (укусу або ослинення) з підозрілою твариною, оскільки при проявах клінічних ознак врятувати хворого, як правило, не вдається. Тільки вчасно і кваліфіковано проведена первинна хірургічна обробка ран та вакцинація проти сказу можуть вберегти потерпілих людей від смертельних наслідків.
Отже, ліквідація сказу навіть на значних територіях нашої держави цілком реальна справа за умови проведення комплексних заходів та наполегливої праці фахівців ветеринарної медицини, лісового та мисливського господарств, місцевого самоврядування і житлово-комунальних служб та громадських організацій.
І наостанок, пам’ятайте, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров’я чи свого улюбленця, але і за здоров’я оточуючих.
