20 лютого 1889 року в селі Іржавець Прилуцького повіту Полтавської губернії (сучасна Чернігівська область) народився Лев (Левко) Миколайович Ревуцький, композитор, педагог, мистецтвознавець, музичний і громадський діяч.
Мав абсолютний слух, за що його жартома прозвали Камертоном. У чотири роки вивчив ноти, за рік почав навчатися грі на фортепіано. Закінчив музично-драматичну школу Миколи Лисенка в Києві, навчався в Київській консерваторії та Київському університеті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цього дня народилася видатна сіверянка Софія Русова
У 1918-му повернувся до рідного Іржавця. Працював діловодом на залізничних станціях в Ічні та Прилуках. Був заарештований ЧК як «царський офіцер» (добровольцем пішов на фронт під час Першої світової війни), засуджений до розстрілу і врятований лише завдяки старшому брату Дмитру. Навесні 1920-го Левку Ревуцькому не дозволили відкрити музичну школу в Прилуках через «класову неблагонадійність».
Із 1924-го викладав у Музично-драматичному інституті імені М.В. Лисенка, Київській консерваторії. Велику популярність мали його Симфонія №2 і Концерт для фортепіано з оркестром №2, хоча й ганьбилися тодішніми критиками за формалізм.
До 1941-го разом із братом перебував під постійним наглядом спеціальних органів, їхні імена як «буржуазних націоналістів» проходять у низці справ репресованих діячів української культури.
Автор багатьох музичних творів. Здійснив понад 120 обробок українських народних пісень та пісень інших народів. Започаткував нові напрями розвитку української фортепіанної музики (Соната, Прелюдії, Концерт для фортепіано). Відомий як ретельний музичний редактор творчості Миколи Лисенка.
Доктор мистецтвознавства (1941), народний артист СРСР (1944), академік Академії наук УРСР (1957), депутат Верховної Ради України ряду скликань. Хоча був людиною скромною і ніколи не вимагав до себе особливої уваги.
Як зазначає дослідниця Валентина Кузик: «Таїну «мудрої музики» Л. Ревуцького вивчало багато дослідників… Але світ музики, полишений нам Майстром, має такий неосяжний огром, що дає простір для наукового й психологічно-естетичного пошуку на століття вперед».
Помер 30 березня 1977-го в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
Фото: parafia.org.ua
