Одним із перших продуктів, яким смакувало людство, був мед. Він володіє неперевершеними смаковими й унікальними поживними якостями: зміцнює імунітет, поліпшує апетит, заспокоює, додає сили та загоює рани. Все та навіть більше про мед і пасіку знає голова Корюківського районного товариства «Бджоляри» Михайло Біжовець, який щедро поділився власним досвідом із нашими читачами.
Безцінна спадщина
Михайло Петрович зустрів мене на порозі магазину бджільництва «Нектар», однак не повів до прилавка і не почав рекламувати свій натурпродукт, а одразу запросив до сусіднього кабінету, за дверима якого прихована безцінна спадщина – історія поліського бджільництва.
– Це єдиний музей бджільництва в Україні, розташований у райцентрі. Принаймні, подібного я не знаю, – хвалиться голова товариства. – Тут зібрано весь інвентар, за допомогою якого поліські пасічники добували мед 100, 200, 300 років тому. Наприклад, ступа 1816 року, старовинні ваги з клеймом 1759 року, виготовлені в Тулі, самовар ХІХ ст. братів Баратишових, нагороджений на міжнародних виставках десятками медалей, дерев’яні медогонки, саморобні димарі й маски. І, звісно, інструменти, необхідні на пасіках для виконання різноманітних робіт, адже раніше все робили вручну.
Медові ентузіасти
Бджолярством Михайло Біжовець займається майже 30 років. Пасіку отримав у спадок від тестя – спершу допомагав йому качати мед і глядіти за бджолами, а потім із Сосниці перевіз вулики до себе. А вже з 2000 року став головою районного товариства бджолярів. Тоді ж почав збирати експонати для музею та відновив роботу магазину.
– На сьогодні в мене 11 вуликів. І збільшувати їх кількість немає сенсу, бо на ринку нема ціни на мед. Поміркуйте самі, кілограм меду скуповують по 30-35 гривень. За радянських часів баночка меду коштувала 6 карбованців, а горілка – 3! Сьогодні ж мед утричі дешевший за горілку, тому треба замислитися, до чого це веде…
Нині пасічники тримаються лише на ентузіазмі. Водночас Україна займає 3-4 місце у світі з виробництва меду і більшість його йде на експорт. Так, щороку ми вивозимо до 60 тисяч тонн меду за кордон. Основну частину забирає Німеччина, яка потім його фасує в блістери по 20 грамів і дає своїм дітям у школах. А ми ніяк не можемо у себе налагодити такий процес, хоча говорять про це вже давно. Якби в Україні перейняли подібний досвід і давали дітям по садочках, школах, у лікарнях мед, то проблема була б вирішена – його не треба було б експортувати чи здавати за безцінь, – каже Михайло Петрович.
Бджола – божа мушка, а пасічник – божий чоловік
Мед – це лише 10 частина від того, що дає нам бджола. Основне її завдання – запилення рослин.
– Ще в Біблії було сказано: як не стане бджіл, то загинуть і люди. А Ейнштейн повторив: якщо не буде бджіл, людство загине через три роки. Тобто бджоли підтримують баланс життя на житті, адже вони запилюють понад 90 % рослин на землі.
Крім меду, бджоли дають квітковий пилок, що містить всі природні мікрокомпоненти та вітаміни, прополіс – найкращий природний антибіотик, маточне молочко – активно застосовується в медицині й косметології, а також віск.
Високі лікувальні властивості має забрус, який бджоли використовують для запечатування стільників. Ця особлива речовина містить у собі секрет воскових і слинних залоз бджіл, а також прополіс, квітковий пилок і маточне молочко. Перш ніж викачувати мед, воскові кришечки зрізують, захоплюючи верхню частину чарунки, вщерть заповнену медом. Тому забрус має коштувати в 3-5 разів дорожче за мед, а в нас його просто не розуміють і, відповідно, не купують.
Як вибрати мед
У маленьких містечках і селах Чернігівщини фальсифікованого меду не зустрінеш, каже голова районного товариства. Тут люди знають одне одного, а тому совісні.
– У нас зараз хорошого меду не продаси, а фальсифікату тим паче. Однак найбільше українські пасічники грішать, розтоплюючи кристалізований мед. Весною, в травні, рідким мед бути не може. Якщо пасічник добросовісний, він цю баночку в тепленьку водичку 50-60 градусів поставить – і мед тоді робиться рідкий. А наші зазвичай, поспішаючи, всунуть відро в киплячу воду, мед перекипить – і це вже солодка вода виходить, свої властивості такий мед втрачає. Це і є наш найбільший фальсифікат.
Загалом же мед різниться за кольором. Може бути світлий, білий, золотистий, темний, чорний. Це залежить від того, з яких квітів він береться. Наприклад, весняний мед із садів – світлий, липовий – білий, гречаний – чорний, соняшниковий – золотисто-жовтий. У нашій місцевості мед змішаний, це найцінніший мед. Тут є і чорниці, і суниці, і малина, і все, що є в природі.
Вибираючи мед, необхідно звернути увагу на кілька моментів. По-перше, мед має бути прозорий, однорідний і без осаду. Якщо до нього додати гарбуза, каші чи патоки – він буде мутний, може мати неприємний запах або бродити. І коли його виливаєш, він має складатися, а не литися як вода. Натуральний мед – стиглий, а якщо він рідкий – отже, ще не достиг. І, по-друге, щоб не купити фальсифікат, треба пам’ятати золоте правило – найкраще брати мед у знайомих.
Вживаючи мед, треба не забувати, що все має бути в міру. Адже є навіть така приказка «Дайте меду отруїтися». Людина на рік має з’їдати 6 літрів меду, це по столовій ложці на день. Бажано це робити перед сном. Проте особисто я і чай, і каву – все з медом п’ю, цукру не вживаю. До речі, вода для чаю не повинна перевищувати 65 градусів, щоб мед не втрачав своїх властивостей.
Бджола не має кордонів
У 1920 році в Україні було понад 95 тисяч пасік, розповідає Михайло Біжовець. Колективізація бджільництво розвалила, а війна знищила. Нині ж, замість того, щоб розвивати цю галузь, пасічникам доводиться захищати колонії здорових медоносних комах.
– Найбільші ризики тримання пасіки сьогодні – це хімія, яку використовують сільгосппідприємства. Часто агрономи, без погодження з головою сільради, без дозволу відповідних служб обробляють поля отруйними речовинами, гербіцидами, які за кордоном доволі часто взагалі заборонені. Треба розуміти, що ті ж поля запилюються бджолами, і не буде бджіл – не буде й врожаю.
Також одна справа, коли бджола загинула на полі чи в дорозі і зовсім інша, коли вона принесла цю отруту до вулика й гинуть цілі сім’ї. Тому має бути контроль, щоб було менше шкоди і ми не били на сполох, коли вже пізно. Це ж загроза всьому людству.
Після тривалої та напрочуд цікавої розмови Михайло Біжовець ще довго не відпускав мене з гостин. Аби закріпити теорію на практиці, пасічник повів мене до вуликів, із яких ми «поцупили» кілька рамок. А далі як за підручником: зрізання кришечок стільників (забрусу), викачування меду в медогонці та, мабуть, найголовніше – ласування власноруч викачаним медом. А ще був відпочинок у біовулику, однак це вже зовсім інша історія, про яку я неодмінно розкажу.
Альона Макаренко
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
Яка іржава та брудна медогонка! Чи може бути в ній якісний мед!