Поласувати медком люблять багато українців. Більше того, здавна цей смаколик використовують як чудодійні ліки та як альтернативу цукру. Україна завжди славилася своїми бджолярами й медоварами, їхня солодка продукція користується неабияким попитом і за кордоном.
Проте в останні роки в цій галузі не все безхмарно. Тож дедалі частіше від пасічників доводиться чути, що бджільництво не полишають лише через те, що прикипіли до справи усією душею. І, звісно, перед стартом нового сезону проблеми знову нагадують про себе. Про них, а також життя чернігівських бджолярів журналісту «ЧЕЛАЙН» розповів Ігор Сокоринський, який очолює міське та обласне об’єднання бджолярів. До речі, сам пан Ігор займається бджільництвом вже 24 роки. Каже, що в молодості до цього заняття призвичаїв батько. Щоправда, сам чоловік вважає пасіку своїм хобі, бо каже, що родину вона не годує.
Когорта сіверських пасічників
Ігор Сокоринський зазначає, що точну кількість бджолярів, які працюють на Чернігівщині, назвати досить складно. Бо багато пасічників не хочуть об’єднуватися в спілки й афішувати свою діяльність. Імовірно, через побоювання оподатковування.
«На 2015 рік у нас усього по області залишились 6 чинних спілок. Інші або не працювали, або закрилися взагалі. Зараз починається відновлення. З чим це пов’язано, навіть не знаю. Оце наприкінці минулого року – на початку нинішнього почалася певна активізація. І це приємно. Бо комунікація між пасічниками розширюється, зокрема, щодо потрав», – каже Ігор Сокоринський.
Бджільникам, які гуртуються, активні спілчани допомагають із реєстрацією та документацією. Також для членів спілок організовують курси з бджільництва.
«А ще щомісяця збираємось на збори, обговорюємо новації, які з’являються в нашій галузі. Возимо на екскурсії з медоваріння. Загалом люди, які починають займатися бджільництвом, кидають цю справу тільки, якщо сильно захворіли і не мають сил працювати далі. Або через якісь сімейні обставини, коли доводиться кудись переїжджати і немає можливості тримати бджіл. Бо ця справа затягує і поступово стає стилем життя», – пояснив чоловік.
Проте бджолярство – не така вже й безпечна справа. Пасічники навіть мають свою, так би мовити, професійну хворобу – рак легенів.
«Усе через неправильне застосування хімікатів і недотримання техніки безпеки під час оброблення вуликів. Ідеться про оброблення бджіл від кліща, який приносить найбільше шкоди бджільництву. Адже часто бджолярі виконують потрібні маніпуляції без відповідного одягу, засобів індивідуального захисту та окулярів», – зазначає пасічник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Небезпечні бджоли: що робити, якщо вжалила комаха
Про ціну меду та окупність пасіки
Ігор Сокоринський вважає що основна проблема пасічників – низька закупівельна ціна на солодкий продукт.
«Нам пропонують усього 23-24 гривні за кілограм меду. Водночас затрати на пасіку досить вагомі. Простіше займатися перекупкою меду. Проте для тих, хто вже зважується розпочати цю справу, скажу, що найважче – це старт. Бо потрібні вкладення одразу, а окупність дуже низька.
Найважче закупити матеріал для виготовлення вуликів, або й вулики, якщо самому не до снаги їх виготовити. Один вулик коштує від тисячі гривень. Кожна рамочка – без проволочки і вощини – від 5 грн коштує. На вулик потрібно близько 30 рамочок. Це 150 грн на одні рамочки, потім проволочку ще треба купити. Якщо вмієш самотужки робити вулики і рамки, можна трішки зекономити», – розповів бджоляр.
За його словами, падіння ціни на вітчизняний мед сталося через фальсифікацію солодкого продукту вітчизняними експортерами.
«Підмішують китайські сиропи, і за кордоном це зрозуміли. Хоча насправді український мед – найкращий. А експортери кажуть, що на Чернігівщині найкращий соняшниковий мед, він – без хімії. Самим же пасічникам постачати мед напряму нереально, треба мати лабораторні дослідження – на антибіотики і все інше. Також потрібна тара – бочки. Зазвичай експортери перевозять мед у бочках. Для звичайного пасічника все це дорого. Проте для тих, хто має від 500 вуликів і більше, це цілком реально. А в нас більшість меду виробляється на невеличких пасіках, де від 10 до 20 вуликів», – пояснив Ігор Сокоринський.
Нині чоловік мріє, аби держава почала закуповувати мед для садочків, шкіл та інших державних закладів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лимони, кошики та бджоли: дивовижні захоплення національного рекордсмена з Чернігівщини
«Нині немає жодних державних програм із підтримки бджільництва. Щоправда, чутки ходять, що платитимуть дотацію по 200 грн за вулик. Але, на мою думку, це непотрібна річ. Дайте нормальну ціну на мед – хоча б 1,5 долара за кілограм. За таких умов можна було б про якийсь розвиток думати. Хоча поки ціна на мед не передбачає зростання. Тож не виключено, що деякі пасічники згортатимуть виробництво», – вважає пан Ігор.
Порозуміння з фермерами
Ігор Сокоринський зазначив, що проблема потрави бджіл для пасічників дуже болюча. Тож, аби цього не ставалося, важливо завчасно знати день, час і назви препаратів, якими фермери збираються обробляти поля. Часто такої інформації фермери пасічникам не надають.
Випадки, коли бджолярі, намагаючись порозумітися, зупиняли літаки, які мали обприскувати поля, на жаль, в нашій області непоодинокі. Хоч буває, що під час оброблення використовують не шкідливий для бджіл препарат, але це все одно хімія, яка потрапляє в мед. І потім цей забруднений мед неможливо буде продавати не тільки для експорту, а й населенню.
Щоправда, всю відповідальність за потраву бджіл лише на фермерів перекладати не варто.
«У деяких пасічників є ще острах з радянських часів, коли вводили податки на дерева, кущі. Тож бояться, що це повториться, і не реєструються як пасічники. Іноді свої вулики вивозять на поля без будь-яких попереджень сільгоспвиробників. А в сільській раді часто й взагалі не знають, що в селі є бджолярі.
Ось у 2107 році був випадок. Приїхали в Ріпкинський район фермери до однієї з сільрад і кажуть: хочемо обробляти поля, попередьте пасічників. Одного повідомили, про якого знали у селі. А після того, як бджіл потравили, з’ясувалося, що в селі 10 пасічників, які висловили свої претензії», – повідомив чоловік.
Як обрати мед
Універсальної поради, як вибрати солодкий продукт, не існує. Бо не можна сказати, що якийсь мед – кращий, а якийсь – гірший.
«Світлі сорти – більше для дихальних шляхів. Темні – для кровотворної системи, серцево-судинної. А взагалі, там, де у меді менше хімії, той і кращий. Передусім це лісові меди, які бджоли збирають на території, яку нічим не обробляють і куди не вносять жодних добрив,
так вважається. Як обрати мед? Обирайте пасічника як лікаря, кому довіряєте, у того й купуйте», – радить Ігор Сокоринський.
Також він порадив під час вибору меду не орієнтуватися на його тягучість.
«Вона залежить від вологості меду. Наприклад, якщо натуральний мед зберігається у теплому місці, то буде менше тягнутися. А в прохолодному місці тягучість буде більша. Так само можна згодувати бджолам цукор, довести, щоб вони його запечатали, і він буде вологий і гарно тягнутиметься», – розповів пасічник.
У кожного меду є свій аромат. Але, знову ж таки, тільки на це орієнтуватися не варто. Бо справжність меду можна визначити тільки лабораторно.
Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
