У християнській традиції заведено освячувати не тільки себе, своє житло, але й речі, якими користуємося, оскільки весь світ, що оточує нас, Бог створив благим і досконалим.
Зважаючи на це, ЧЕline вирішив поцікавитись в отця Романа, настоятеля Катерининського храму в Чернігові, які речі можна освячувати і чому це треба робити.
Що означає освячення?
Освячення – це благословення. І в молитвах ми просимо, щоб Господь його послав. «Благослови, Господи, дім цей, наповни його усіляким добром». Тож, коли дім планують зводити чи його вже збудовано, то найперше потрібне благословення на щасливе проживання. Навіть коли люди вже живуть у домі, треба просити, щоб в оселі був мир, благополуччя й достаток.
Коли освячують автомобіль, знову ж таки просять, щоб Господь уберіг від всяких недобрих пригод на дорозі, щоб ангел-хранитель супроводжував.
Тобто це треба робити?
Авжеж. Але в Євангелії ми ніде не прочитаємо що обов’язково треба освячувати дім чи автівку. Тим паче, що раніше автомобілів взагалі не було. Хоча є стародавні записи про освячення колісниці.
Чи кожну річ можна освячувати?
Є певні чинопослідування на освячення. Колись влітку виходили з хресними ходами по полях. Освячували їх, а також вулики й колодязі, коли починали їх копати.
Зараз є освячення автомобіля, навіть літака чи корабля. Також у церкві є молитва на освячення всякої речі.
Тож можна будь-яку річ освячувати?
Треба зважати на християнську традицію. Можна принести кулончик із зображенням знака зодіаку, але ж такі речі несумісні з релігією.
Чи можна освячувати складські приміщення і торгові павільйони?
Навіть є освячення доменної печі. Це з часом така практика з’явилась. Зараз складські приміщення чи магазин освячуємо по чину освячення дому. Є освячення офісів, де люди працюють і проводять там багато часу. Адже фактично це другий дім.
Наразі назріло питання і навіть створена богословська комісія в церкві Київського патріархату, щоб написати чинопослідування на різні випадки. Бо будь-який священик чи єпископ єпархії не має права самостійно їх встановлювати. Вони затверджуються тільки синодом і патріархом. Зараз комісія розглядатиме всі ці питання, а також зауваження і прохання священиків, які ми подаємо. Бо світ не стоїть на місці, з’являється багато нових речей. Звісно, мобільні телефони не освячуватимемо, але через 100 років хтозна-що буде. Можливо, і такий чин з’явиться. Наразі є багато моментів, які потребують вирішення.
Що робити з освяченими речами, які вийшли з ладу чи стали немодними?
Скоро буде свято Миколая, також продаватимуть багато різдвяних подарунків у коробках із зображенням святого та малюнками на різдвяну тематику. На мою думку, це трішки неправильно і недобре. Бо цукерки з’їдять, а коробки викинуть на смітник, бо не в усіх є можливість їх спалити. Тож певною мірою це зневага до церковних зображень. Та про це мало хто задумується.
А коли вже освячені речі, навіть церковні, вийшли з ладу, то читається молитва, речі спалюють і закопують у такому місці, де люди фактично не ходять – під деревом якимось чи в полі. Можна річ спалити і пустити за водою. Вона собі місце знайде. Але знову ж таки є відповідний чин і читається молитва.
Це людина сама може зробити чи до священика треба звертатися?
На Маковія багато зілля освячується. І з року в рік воно накопичується. Є різні традиції, пов’язані з оцим освяченим зіллям. У певних регіонах України, коли помирає хтось із рідних чи близьких, то на дно труни складають оце зілля і потім кладуть тіло, чи подушечку набивають для небіжчика.
Є звичай, коли освячене зілля та квіти, які висохли, спалюють і розвіюють на городі.
Якщо ж йдеться про ікону, то краще принести до церви та віддати священику. А в храмі вже знають, що з такими речами зробити.
Ірина Осташко
