Оговтуючись від бойових дій в обложеному Чернігові, співробітники Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського, крім інших справ, звернулися до інвентаризації своєї наукової бібліотеки. Відомо, що наша бібліотека містить чимало цінних та рідкісних видань, а її каталог іще не укладений.
Бібліотека формувалася починаючи із ХІХ століття. До неї входять бібліотеки різних інституцій, які зникли у полум’ї більшовицького терору, наукові видання, публіцистична, художня та енциклопедична література середини XVIII – початку ХХІ століть. Особливе місце посідають книги із бібліотеки Василя Тарновського. Особливе місце – це поки що голосно мовлене, адже нам не вдалося виявити всі книжки, які вціліли після знищення музею у 1941 році. Проте цей пошук триває.
У 2018 році в «Скарбниці української культури» – музейному часописі вийшов друком спецвипуск 2. Він складається із двох частин. В ньому оприлюднений рукопис каталогу друкованих видань Музею українських старожитностей В.В. Тарновського. Каталог укладений подружжям Марією і Борисом Грінченками, які щиро вболівали за долю музею.
Бібліотечний фонд тодішнього музею складався із 2432 видань. Станом на 2018 рік у бібліотеці та фондах музею виявлені 256 видань.
6 травня 2022 року завідуючим бібліотекою Петром Гребнем виявлені іще 4 видання. І це справжнє свято, адже два видання з автографами.
Одне з виявлених видань – «П. Житецкий. Мысли о народных малорусских думах. Издание журнала Киевская старина, 1893 г.» – № 56, Отд. V за Каталогом. Ця збірка результат досліджень відомого українського мовознавця, фольклориста і громадського діяча Павла Гнатовича Житецького. Про нього можна дізнатися з багатьох джерел, тож не буду на них посилатися.
Саме видання можна почитати за посиланням https://archive.org/details/zhitetski2/page/n1/mode/2up тому, знов, немає сенсу його описувати.
Але цінність цієї книги полягає не тільки в тому, що вона належала бібліотеці музею, але й самому Василеві Тарновському. Про це свідчить дарчий напис, зроблений, очевидно, двома людьми, серед яких, безперечно, і сам автор. Автограф можна побачити на фото, тож переписувати його також не стану.
Павло Житецький товаришував із Василем Тарновським. Неодноразово зустрічалися у Києві. Бував він і на гостинах в Качанівці, про що свідчить його автограф у Альбомі «Качанівка», залишений восени 1891 року. Тоді до В. Тарновського разом із П. Житецьким приїхали В. Науменко, Є. Трегубов і М. Драгомиров. Проте, розписалися в альбомі не всі, адже автограф Драгомирова датований вереснем 1891 року.
В бібліотеці зберігалися два примірника іншої праці Павла Житецького з його автографами Василеві Тарновському, які іще можуть і знайдуться. Обох можна побачити на фото редакції та співробітників «Киевской Старины», зробленому у 1898 році (фото взяте http://immh.kiev.ua/ya-pochuv-grunt-v-kiyivi-i-pozitsiyu…/ ).
Про інші знахідки, не менш цікаві, трохи згодом.
