У Чернігові згадали історію єдиної діючої в місті церкви в післявоєнний період – Воскресіння Христового

Чернігів – унікальне й старовинне місто, і таких пам’яток, як у ньому, більше немає ніде в світі. На музейній зустрічі, що відбулася 27 квітня в Чернігівському обласному музеї імені В. Тарновського, йшлося про одну з наших перлинок – церкву Воскресіння Христового.

Чим вона унікальна – в інтерв’ю з Ольгою Гейдою, науковим співробітником Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського, кандидатом історичних наук.

Пані Ольго, чому нині увага привернена саме до Воскресенської церкви?

Не так давно ми відсвяткували найвеличніше християнське свято Воскресіння Христового. А в Чернігові була і є церква на честь цього свята. Точна дата її будівництва нам не відома, але орієнтовно десь 400 років тому, можливо, трохи більше. Тож у давнину на території Чернігівської фортеці була побудована ця церква – велика, кам’яна, трипридільна, п’ятибанна. До нашого часу вона не збереглася. Була розібрана в 70-х роках XVIII століття і 250 років тому (знову-таки, ювілейна дата) почалося спорудження нового Воскресенського храму, який сьогодні і є діючим. Розташований він на сучасній вулиці Воскресенській біля центрального ринку. І раніше ця вулиця так само називалася.

Ми вирішили, що дати 400 і 250 років – поважні, тому й звернулися до історії Воскресенського храму. І нині розповідаємо про те, що ми знали раніше про цей храм і деякі нові відомості, бо датування храму уточнено. І певні легендарні, міфологічні свідчення про цю церкву теж розвінчуємо, наприклад, що вона побудована на кошти чернігівського полковника Василя Дуніна-Борковського. Насправді ж вона зведена суттєво раніше того часу, на який вказує історіографія XVIII сторіччя.

Які цікаві моменти з цим храмом пов’язані?

За 400 років історії їх дуже багато, як і багато людей, пов’язаних із цією церквою. Це священники, які в ній служили, люди, які фінансували будівництво, облаштування внутрішнього простору, купували церковне начиння, ікони. Це відомі чернігівські полковники Мартин Небаба, Стефан Подобайло, Дунін-Борковський, Лизогуби. Так і менш відомі імена наказних чернігівських полковників – Лук’яна Жеравки, представників дуже заможного роду Шуб. Зокрема священником у Воскресенській церкві служив Стефан Васильович Шуба. Відомий також рід священників Григоровичів першої половини XVII століття. І відомим і дуже заможним вважається в історіографії, принаймні так завжди пишуть, рід чернігівських купців Єньків. Хоча представники цього роду були не тільки міщанами й купцями, а й бургомістрами. А інша половина цього роду – священники. До речі, Григорій Іванович Єнька служив у старій Воскресенській церкві, а його син Стефан Григорович – уже в новозбудованій Вознесенській церкві наприкінці XVIII століття.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині популяризуватимуть українську мову – заходи підкріплять коштами

Воскресенська церква завжди була діючою?

Церква пережила буремні більшовицькі часи і в 1922 році була закрита. В 1925-му діяльність церкви відновлена і надана вона була громаді автокефальної православної церкви. У 1929 році перейшла громаді Обновленської православної церкви. Це були часи, коли православ’я дробилося на багато всіляких напрямів. А в 1937 році церкву остаточно закривають і вона до початку 1942 року не діяла. Відновлена діяльність церкви була за часів німецької окупації і потім з 40-х років вона не припиняла свого існування.

Вона ще унікальна тим, що певний час у радянський період – воєнний і післявоєнний – ця церква була єдиним діючим храмом на території Чернігова. З 1962 року церква стала кафедральним храмом, бо Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори були музеями, Троїцький монастир також не діяв. Тож саме у Воскресенській церкві був осідок Чернігівського і Ніжинського єпископа Володимира Сабодана.

Цікаво, що коли повертали до Чернігова мощі святого Феодосія Углицького, то з 1984-го по 1988 рік вони теж зберігалися у Воскресенському храмі.

Усередині храм такий же, як був у давнину?

На жаль, старого внутрішнього убранства храму не збереглося. Воно було знищене у 30-х роках. А на ювілей – тисячоліття хрещення Русі – у церкві поновили іконостас. Це вже сучасний художник Товстоногов займався різьбленням і іконописом у церкві. Цей іконостас існує і до нині.

Чим цікава місцевість, на якій височіє храм?

Довкола Воскресенської церкви кінця XVIII сторіччя сформувалося міське кладовище. Причому воно було величезним. Археологи припускають, що воно простягалося аж на дев’ять гектарів навколо церкви. І там приблизно 15 тисяч поховань жителів міста Чернігова. Для прикладу, в середині ХІХ столітті в Чернігові було 12 тисяч жителів.

Кладовище – це специфічні пам’ятки, але водночас це й унікальні джерела, які дають багато інформації для істориків. Ми точно знаємо, що на цьому кладовищі поховані видатні чернігівці: Олександр Тищинський, очільник чернігівської громади, очільник Чернігівського земства, видатний діяч другої половини ХІХ століття; Петро Добровольський, краєзнавець і знавець чернігівської міської історії, очільник Чернігівської архівної комісії, музейник, археолог, його надгробок зберігся до сьогоднішнього дня. У Воскресенському храмі відспівували Михайла Михайловича Коцюбинського перед похованням на Болдиних горах. Так що навіть із цього погляду церква та кладовище нам цікаві.

Біля церкви є дзвіниця, і на першому її поверсі облаштовано теплий храм на честь Григорія Просвітника Вірменії. Чому Григорія? Бо один із перших священників старого Воскресенського храму – Григорій Іванович Єнька. І коли вже нащадки Єнька, онуки, будували новий храм, то є така версія, що вони використали саме цю присвяту до другого храму на першому поверсі в дзвіниці. Той храм і дзвіниця збереглися, ми їх і нині можемо бачити. Щоправда, між цими храмами в 30-х роках була варварськи прокладена дорога, через що були зруйновані поховання і кладовище зазнало дуже великих непоправних втрат. Не збереглися надгробки, тож з’ясувати, хто там похований, неможливо. До того ж, аби дослідити поховання, треба розкопувати дорогу, що технічно дуже складно.

Але в 2015 році почалися розмови про те, щоб об’єднати цей церковний комплекс. І на щастя, це вдалося. І тепер дорогу проклали в обхід, як і колись вона обходила цю церкву. Тож дві церкви і церковне подвір’я об’єднали в одному церковному комплексі.

Які артефакти показали учасникам музейної зустрічі?

Архівні матеріали, перші метричні книги, духовний заповіт священника, який датує церкву, фотографії духівників, фотографії ктиторів цієї церкви. І ще показали пам’ятку, яка представляє стару Воскресенську церкву і є перлиною нашої музейної колекції – це єпитрахилі священників старої Воскресенської церкви кінця XVII сторіччя.

А також звертаємо увагу на реконструкцію старої церкви нашого відомого археолога Олександра Бондаря, якою вона була великою і кам’яною, суттєво більшою, ніж нинішня церква.

Спілкувалась Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv