4 січня цього року мало б виповнитися 80 років Миколі Михайловичу Ткачу, українському поету й етнологу, кандидату історичних наук, професору Київського національного університету культури і мистецтв, який народився в старовинному сіверському селі Сахнівка колишнього Менського району. Але не судилося, у кращі світи він відійшов у 2019-му. Щоправда, його творчість і науковий доробок продовжують жити і приносити користь людям.
Тож сьогодні в бібліотеці імені Коцюбинського в Чернігові представили друге видання «Словника говіркових, розмовних, рідковживаних та застарілих слів української мови» і згадали добрим словом Миколу Ткача.
Цей словник – остання робота Миколи Ткача. Він помер через три дні після її завершення. Словник поєднує говірки різних етнічних груп з усієї України. Видати книжку після смерті Миколи Ткача стало справою честі Михайла Ткача, рідного брата автора словника та письменника.
Сьогодні Михайло Ткач згадував брата лише добрими словами. І, окрім словника, презентували й інші праці пана Миколи.
«З’явився на світ Микола в найтяжчий період. Бо мати важко переживала час, коли відправила чоловіка на фронт, потім окупація, розбої, і зима стояла страшна, 25 градусів морозу тоді було. А так трапилося, що 3 січня 1942 року вночі до материної хати попросився переночувати чоловік. Він розповів, що утік із полону та сказав матері, що її чоловік теж у полоні, але тікати побоявся. Мати рознервувалася і передчасно народила Миколу. А холод був страшенний, усередині в хаті сніг на дверях лежав, а у відрі вода замерзала в хаті. В отаких умовах доводилося жити.
Про дитинство можна багато говорити, бо його дитинство – це моє дитинство. Дуже голодним 1947 рік був. Але Микола, як пішов у школу, дуже добре вчився, був спраглим до науки. Захоплювався і всесвітньою літературою, і всеукраїнською. Він прекрасно знав і точні та природничі науки. І коли закінчував 10 класів, треба було складати іспит, із району прийшла задача, яку треба було розв’язати на іспиті, а ніхто з вчителів не зміг. А Микола розв’язав цю задачу», – поділився спогадами Михайло Ткач.
Далі була невдала спроба вступити в один із дніпропетровських вишів, служба в армії, навчання в училищі та закінчення Київського інженерно-будівельного інституту. Але його життя змінюється, і він почав працювати над словом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місце для зустрічей, активностей і цікавого дозвілля: у Сновську відкрили молодіжний простір (Фото)
«Із 80-х років захопився старим побутом, шив сам одяг, різав ложки, захоплювався традиціями й обрядами. І поступово пішов на свій хліб, покинув роботу інженера. Все життя присвятив народознавству», – розказав брат.
Разом із дружиною Надією підготували та видали багато книжок з українознавства. Зокрема, зібрань народних пісень Чернігівщини та Черкащини. Видали збірку пісень «Чумарочка рябесенька», до якої ввійшли колядки, щедрівки, маланки, веснянки, віншівки, засіванки, купальські, петрівчані, зажинкові, обжинкові, колискові, жартівливі пісні, балади, солдатські, молодецькі, плачі, родинні, соціально-побутові, застільні, невольничі співи,варіанти традиційного українського весілля.
Микола Ткач був закоханий у «Слово о полку Ігоревім», досліджував його та знав напам’ять. На щастя, збереглися записи, як він читав напам’ять уривки цього твору. Їх демонстрували під час заходу, що було неймовірно зворушливо. Також він є автором понад 15 поетичних збірок. До речі, на зустрічі в бібліотеці читали неопубліковані вірші Миколи Ткача, які він писав в останні роки життя.
Миколу Ткача добрим словом згадував не тільки брат, а й інші письменники, які прийшли на зустріч.
Серед них і Олена Конечна, голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України.
«Враження таке, що Микола Ткач із нами. І таке враження, що він пильно вдивлявся в людей, придивлявся до світу, вдивлявся вглиб себе. Я в одній із його книжок зустріла такі рядки: «Пройшов я багатенько, все придивлявся, що то є воно, люди» Пан Микола все своє життя намагався зазирнути в основу основ, у загадкове першоджерело людського існування, намагався розшифрувати матрицю сущого. Всі його твори та наукові публікації підтверджують те, що це була його ревна та каторжна праця, але він робив це з радістю», – наголосила пані Олена.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
