У селі Козилівка Корюківського району живе чоловік, який бісером вишиває картини. Має вже цілу галерею. Про це повідомляє сайт Сусіди.City.
Його картини – слони і балерини
Звісно, що на так званому заслуженому відпочинку сидіти та у вікно дивитися – не кожному вдається. Не вдалося й козилівцю Михайлу Ляху. І не тільки тому, що в селі живе, де робота завжди – чи ти її, чи вона тебе знайде! А ще й тому, що не може чоловік без творчості.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Священик розповів про церковне ставлення до вишитих бісером ікон
«Бісером картини вишивати почав 2014 року. Якось був у сестри Марії в Корюківці, вона сидить, шиє. «А що то таке?» «Та то тобі нецікаве!» «Чому ж ні?» І захопився тим рукоділлям. Першу вишив ікону Божої Матері. А далі – утворилася ціла галерея», – зазначає Михайло Лях.
«Балерину» дружині родича вишив. Картину «Мої сни» побачили куми їхньої доньки, приїхавши з Америки, де проживають. Вона їм подарувала, після того вироби батькові так там сподобалися, що тепер їх за океаном кілька. Завчасно просили автора свої картини підписувати, аби під час перевезення на митниці не затримали».
Палітра його творів широка, є серед них «Вранішня кава», «Соняшники», «Бузковий натюрморт» і навіть Герб України. Зустрічають «Ранок у лісі» три ведмеді, висить це полотно у доньчиній квартирі.
Дарує чоловік свої картини всім рідним і близьким людям. Внучці Ані, студентці, картину з принцом подарував. І весільний рушник їй на майбутнє дід вишив.
Доньці Світлані – великодню скатертину. Роботи неабиякі. Той «Ранок у лісі» зобразив розміром 900 на 600 міліметрів, рік над картиною трудився, переважно взимку. Ниток пішло півкілометра, а намистинок – 54 тисячі!
«Ранок у саду» зобразив на такому полотні, що художники на ньому малюють. Можна покрити лаком — і буде мов чудова художня картина», – зазначає Михайло Лях.
З останніх його робіт – «Букет у вершкових відтінках». Зараз закінчує «Слонів у саванні».
Начебто жіноче заняття, а не чоловіче? Дружина Надія в молодості теж вишивала. Зараз зір уже не той. А він, каже, відпочиває і задоволення одержує від цього вишивання.
При цьому ж не можна відволікатися на якісь сторонні думки, треба зосереджуватися на самій роботі, бо щось не туди – і не так піде. Оце й дає такі відчуття. Увечері вишиває, особливо довгими зимовими присмерками.
