Із давніх-давен кінь – перший помічник селянина, бо неабияк виручає в різних справах і на полі, і на городі, і коли треба кудись недалечко з’їздити чи щось привезти.
У нелегкій щоденній сільській праці без тяглової сили не обійтися. Та й прогрес не стоїть на місці. На щастя, історії, коли люди обробляли гектари землі вручну, вже в минулому. Зараз усе механізоване. І дедалі більше сільських родин зважуються на купівлю тракторця чи мотоблока. Тож споконвічні помічники селян, коні, вже давно здають свої позиції.
Безумовно, села Чернігівщині відрізняються одне від одного – є багатші, є бідніші, великі та хутори, де доживають віку кілька пенсіонерів. Звісно, в останніх – коней годі й шукати.
Між тим, ЧЕЛАЙН раніше розповідав про село Блистова (колишній Менський район), де ще кілька років тому коней тримали в кожному четвертому дворі. Нині ж ситуація суттєво змінилася.
«Коней значно поменшало. Раніше налічувалося 96 коней, а нині – 37. Люди старіють. Багатьом людям, які раніше тримали, вже не дозволяє здоров’я. А молодь не хоче, переходять на сучасні мінітракторці, китайські мотоблоки. Але коні ще все-таки є. Тримають їх більше для сільськогосподарських робіт», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Роман Боюн, в.о. старости Блистівського старостинського округу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська молитва лунала на Великдень на прикордонні Чернігівщині
Пан Роман зазначив, що доглядати за конем – справа нелегка. Знає, бо батьки тримали.
«Коню треба корми: сіна більше, ніж на корову. Якщо на корову треба десь до трьох тонн, то для коня – приблизно чотири тонни. І буряк для коней заготовляють, і овес купують обов’язково. І випасати коня десь потрібно», – пояснив він.
Також раніше село мало особливий колорит – влаштовували прогулянки на конях, приїжджали гості навіть із Києва. Але нині такого вже немає.
Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
