«Навчатись в онлайні я звик. Вже багато в чому розібрався — тепер це уже не так складно як було спершу. Мені навіть здається, що так навчатися простіше, аніж за партою в школі. Хоча, звісно, є багато мінусів, наприклад, коли ти навчаєшся офлайн, то у тебе не так сильно псується зір, як коли ти сидиш дуже багато перед комп’ютером. А ще дуже сильно я сумую за друзями, перервами, іноді так хочеться пробігтись по шкільному коридору»,— ділиться з нами учень Тур’янської гімназії Кирило Захарченко.
Кирилу 11 років, він учень 5 класу. Більшу частину свого шкільного життя хлопчик провів не за партою в світлому класі своєї гімназії, а сидячи перед монітором комп’ютера вдома. Спершу навчальний заклад, у якому він вчиться, був зачинений на карантин, через ковідні обмеження. Тепер класи в його рідній школі пустують через те, що населений пункт, у якому вона розміщена, розташований надто близько до ворога, а це означає, що у будь-яку мить сюди може прилетіти ворожий снаряд.
Війна змінила Україну та українців. Звичні в мирному житті процеси в сьогоднішніх реаліях перетворились на виклики, не виключення – освітній процес. Обмеження на навчання офлайн, терміновий ремонт укриттів, постійні реакції на тривогу, кількагодинне сидіння в підвалах школи – це реальність учнів та освітян Чернігівщини та всієї України. А що якщо до цього додати ще й специфічне розташування закладу освіти, до прикладу – за кілька кілометрів від ворожого кордону ?
В цьому матеріалі ми розкажемо вам про сільську освіту в умовах війни на прикладі прикордонного села Тур’я Сновської громади.
Цей населений пункт розташований в межах 16 кілометрів від російсько-білоруського кордону. З початком активних обстрілів прикордоння Чернігівської області це село стало одним із тих, що прийняло найбільшу кількість ВПО, прихистивши десятки дорослих та дітей, що шукали безпеки, переїжджаючи з сіл, які щоденно піддаються ворожим обстрілам. Тут розташований та працює місцевий заклад освіти – Тур’янська гімназія, в якій навчається місцева дітвора, а також діти з сусідніх сіл. Вже протягом кількох років уроки тут відбуваються виключно у форматі онлайн, адже спершу зібрати дітей у класах було неможливо через карантинні обмеження, а тепер – з огляду на без пекові умови, адже населений пункт в якому розташована школа,
«Всі сподівались, що матимемо можливість відновити походи дітвори до школи та вийти хоча б на змішаний формат навчання. Для того аби це стало можливим власними силами облаштували укриття в гімназії: працювали батьки, техпрацівники, вчителі, також допомагали небайдужі люди. Перед початком нового навчального року я, як директор, склала розклад, сподіваючись на те, що ми, все таки, зможемо навчати дітей у змішаному форматі. Утім, цього не відбулось – Рада оборони області ухвалила рішення про онлайн навчання в закладах освіти в межах 20-кілометрової зони від кордону, а у нас тут всього 16 кілометрів», — розповідає директорка Тур’янської гімназії Людмила Железняк.
Наразі в Тур’янській гімназії в форматі онлайн навчається близько 50 дітей, серед них 11-річний Кирило Захарченко, з якими ми познайомили вас на початку цього матеріалу. До подій повномасштабного вторгнення разом з родиною хлопчик проживав в населеному пункту Єліне, а навчався в школі сусіднього села – Тур’я, адже в його рідному селі такої можливості не було.
У 2023 році через постійні обстріли і небезпеку сім’я Кирила вимушено евакуювалась до міста Сновськ. Тут місцеві заклади освіти працюють за змішаним форматом навчання, тобто фактично хлопчик мав змогу знову сісти за шкільну парту. Утім, 5-класник Кирило продовжив навчатися в рідній Тур’янській гімназії онлайн.
«Є кілька аспектів, чому ми прийняли рішення залишитись навчатись онлайн в Тур’янській гімназії. По-перше, це той факт, що нас влаштовує якість освіти — мій син навчається в Тур’їз 1 класу і я, аналізуючи його успіхи, точно можу сказати, що команда вчителів тут надзвичайно професійна і потужна. По-друге, це питання соціалізації в новому середовищі, це Кирилу дається складнувато. Ну і, по-третє, це бажання підтримати рідний заклад освіти. Звісно, навчання онлайн складніше, аніж очний його формат, велика відповідальність тут лягає на плечі батьків, адже діям багато у чому потрібна допомога. Утім, ми уже звикли, бо це ж не перший рік триває»,— ділиться своєю історією мама учня Тур’янської гімназії та вчителька початкових класів Катерина Захарченко.
«Офлайн навчання в школі – це важливий елемент соціалізації дитини», — коментує ситуацію психологиня Інна Чистенко.
«Якщо говорити в загальному про роль навчального процесу в житті дитини, не розподіляючи за віковими категоріями, то можна виділити, що перебування в шкільному соціумі впиває в першу чергу на особистісний розвиток дитини, розвиток розумових процесів, соціалізацію, також це розвиває важливі внутрішні характеристики: тренування самоконтролю, формування внутрішньої позиції, усвідомлення власної особистості, вирішення питання профорієнтації, вміння відстоювання власних кордонів. Це все відбувається завдяки активній участі у житті колективу.
Звісно, зважаючи на той вплив, який має соціум на формування персони можемо зробити висновок, що офлайн навчання в школі – дуже важливий аспект для людини. Утім, розуміємо, що в сучасних реаліях війни питання безпеки на першому місці, тому не завжди є змога знаходитись в цьому ж таки формуючому соціумі, адже багато де впроваджено онлайн навчання. Утім, важливо усвідомлювати, що не лише школа формує. Ми можемо говорити про будь-який колектив однолітків, тобто гуртки, секції, клуби за інтересами. Це все також чудово впливає на формування персони і у випадку відсутності можливості відвідувати фізично школу, цілком здатне замінити її в плані формуючого соціуму», — зазначає психологиня Інна Чистенко.
Та якщо ми говоримо про дітей, котрі зростають в сільській місцевості, то стає зрозумілим, що для більшості з них школа – ледь не єдиний доступний варіант бути соціально активними. Саме тому чимало з тієї малечі, що залишаться проживати в селах тужать за навчанням, адже в шкільних класах залишається їх веселе, безтурботне, активне дитинство в компанії друзів, яке у них забрала росія.
«Дітвора дуже сумує за навчанням. Інколи педагоги просять передати їм на перевірку робочі зошити, тоді дітлахи, разом з батьками, приносять їх до школи та віддають вчителю, і я часто спостерігаю таку картину, коли учні весело говорять з вчителями, сміються, а та дітвора, що в молодших класах, деколи навіть обіймає свою першу вчительку. Коли бачу ці щемні моменти, або ж коли діти заходять до мого кабінету зі своїми посмішками, приносячи зошити на перевірку, то на очі навертаються сльози, бо дуже не вистачає навчання»,— зізнається директорка Тур’янської гімназії Людмила Железняк.
Утім воєнна реальність трактує свої правила. Задля того аби гарантувати дітям безпеку освітяни вимушені працювати в онлайн форматі. Наразі на території Чернігівської області діє низка проектів, що спрямовані на те аби забезпечити місцеві школи технічним оснащенням, що дозволить максимально якісно працювати педагогам та навчатись дітям навіть в умовах війни. До прикладу, в рамках діяльності кількох проектів з підтримки освіти в області у постійне користування Тур’янській гімназії передали ноутбуки, хромбуки, планшети.
«Наразі всі учні Тур’янської гімназії забезпечені відповідним технічним оснащенням для того, аби мати змогу навчатись онлайн. Ми отримували чимало допомоги від обласного управління освіти та від іноземних партнерів: хромбуки, ноутбуки, планшети. Все це поступово давали тим, хто потребував. Спершу техніку для навчання отримали учні з вразливих категорій населення, а вже пізніше почали давати у експлуатацію тим, хто потребував. Разом з тим, технічне оснащення їм надається лише на період навчання, тобто на один навчальний рік, як буде далі, стане зрозуміло трохи згодом»,— зазначає директорка Тур’янської гімназії Людмила Железняк.
Отримав ноутбук для навчання і 11 річний Кирило Захарченко, щоправда тимчасово – на період тривалості навчального року. Утім це значно полегшило фінансове навантаження на родину хлопчика.
«Нам, як переселенцям з прикордонного села Єліне, надали техінку– ноутбук, аби Кирило міг навчатися онлайн. Одного дня просто мені подзвонила директорка Тур’янської гімназії та попросила аби ми забрали ноутбук для навчання. Звісно, це лише на період навчального року, з початком канікул ми повернемо його у власність гімназії. Утім, навіть так, це значно полегшує ситуацію, адже мені, як мамі не потрібно переживати стосовно того, що у дитини нема можливості підключитися до зум-уроку»,— ділиться своєю історією мама учня Тур’янської гімназії Катерина Захарченко.
Та якщо технічним оснащенням для онлайн навчання учні Тур’янської гімназії забезпечені, то наявність підручників та посібників для повноцінного проведення освітнього процесу – проблемні елементи навчання. Зі слів директорки Тур’янської гімназії найбільше наразі «дістається» НУШу — для дітей, що наразі йдуть за програмою нової української школи підручників катастрофічно не вистачає.
«Аби зрозуміти гостроту питання скажу: станом на зараз ми продовжуємо процес видачі деяких навчальних книжок для наших учнів, адже раніше їх просто не мали, але ж зараз уже у розпалі другий навчальний семестр. У випадку, якщо навчатись потрібно, але відповідного посібника дитина фізично немає, то вчителі просять завантажити його з мережі інтернет»,— акцентує увагу директорка Тур’янської гімназії Людмила Железняк.
Село і освіта: як відбувається навчальний процес у відносно безпечних населених пунктах Чернігівщини
Дещо простіша ситуація з навчальним процесом складається у відносно безпечних населених пунктах Чернігівської області, тобто тих, що розташовані далі, аніж за 20 кілометрів від кордону з ворогом. Однією з головних умов продовження навчання тут є наявність спеціально облаштованого укриття, що пройшло необхідні перевірки. Одним з тих закладів, що розташований на відносно безпечній території, а також має спеціально облаштоване сховище є Стольненський ЗЗСО І-ІІІ ступенів, що у Корюківському районі. Адміністрація школа розповіла нам, що спершу укриття тут власними силами облаштовували батьки, працівники школи та небайдужі жителі села. Утім у 2023 році відбувся повноцінний ремонт, проведений міжнародною неурядовою організацією FCА (FinnCharchAid).
«У нашійшколінавчальнийпроцесвідбувається у змішаному форматі. Якщо через повітряну тривогу урок «пропав», то завдання можуть надіслати в класрум. У нашій школі є сучасне безпечне укриття, у якому в 2023 році проводився ремонт. В укриття спускаємося завжди, коли оголошують повітряну тривогу: не нехтуємо своєю безпекою, також в школі облаштований клас безпеки. Регулярно проводяться різноманітні безпекові тренінги»,— ділиться учениця Стольненського ЗЗСО Катерина Сиромля.
Та навіть за наявності усього необхідного для продовження безпечного навчання у цій школі її учні та вчителі зізнаються, що постійна небезпека, яка панує в нашій країні через війну, не дає змоги навчатись спокійно та втілювати навчальні плани так продуктивно, як це було можливим до початку повномасштабного вторгнення.
«Наразі найскладнішим аспектом для повноцінного проведення навчального процесу наразі є постійні повітряні тривоги. Ми віддалені від зон можливої небезпеки, розуміємо, що знаходимось у відносній безпеці, утім бувають періоди, коли дійсно складно морально. Тривога вибиває тебе з ходу уроку, загалом шкільного життя», — зазначає директорка Стольненського ЗЗСО Олена Шумейко.
«Дещо впливають на навчальний процес і повітряні тривоги, які часто переривають уроки і зривають плани, які були побудовані на навчальний день. Тривоги роблять свій внесок, бо порушують навчальний процес. Плюс це нерви, які часто не дають сконцентрувати увагу на уроках, але водночас із цим буває й таке, що навчання йде вгору: аби встигнути зробити найважливіші речі до того, як злетить черговий «МіГ», ми починаємо розглядати деякий матеріал заздалегідь»,— зазначає учениця Стольненського ЗЗСО Катерина Сиромля.
Наразі в Стольненському закладі загальної середньої освіти навчається понад сотня дітей. Серед них є як місцеві, так і ті чиї родини переїхали до села Стольне з початком повномасштабного вторгнення (під час активних бойових дій на території області тут було відносно спокійно – росіяни оминули цей населений пункт, тож фактично він не був під окупацією).
«Вплив війни на дітей, а також на батьків, надзвичайно відчутний. Ніхто не знав і не знає, що буде далі. Якщо ми говоримо про період активних бойових дій, то тут зрозуміло, що все було надзвичайно напружено. Наразі ситуація вже краща. Ми намагаємось робити все можливе і все від нас залежне аби наші діти відчували себе у безпеці наскільки це можливо», — підсумовує директорка Стольненського ЗЗСО Олена Шумейко.
На думку психологині Інни Чистенко, саме робота дорослих над тим аби діти почувались у безпеці є одним з основних аспектів того аби малеча менше стресувала через сучасні реалії війни, адже живучи в страшному воєнному світі діти мають відчувати , що поряд з ними є той, хто не боїться і разом з тим опікується ними. Адже саме це породжує впевненість та глушить переживання.
«Навіть попри можливість навчатися у звичних умовах дитяча психіка травмована постійним відчуттям небезпеки, через воєнну реальність», — зауважує психологиня Інна Чистенко.
«Діти під час війни навчались, навчаються і будуть навчатись і зараз ми працюємо над тим, аби діти продовжували навчання. Але водночас, те що я спостерігаю в своїй професійній практиці, це довгострокові наслідки основна специфіка яких проявляється в тому, що у дітей значно погіршується пам’ять, увага, мислення, погіршується поведінка. Дорослими це не завжди сприймається як наслідки війни, частіше це ніби неслухняність, фактор роздратованості. Але батьки мають усвідомити, що перебуваючи в постійній атмосфері стресу поведінка дитини, на жаль, зміниться. Наразі сучасні діти доволі песимістично налаштовані стосовно свого майбутнього, через вплив війни. В цьому випадку варто розуміти, що дитині наразі важливо відчувати, що вона не сама, що у неї є підтримка, люди, що її розуміють. Якщо дитина матиме відчуття того, що вона не сама – у неї буде значно вище усвідомлення своєї безпеки. Таким чином ми можемо допомогти дитині не буди настільки напруженою та наляканою через все те, що наразі відбувається в нашій країні», — коментує ситуацію психологиня Інна Чистенко.
Разом з тим, актуальною проблемою, навіть в закладах освіти, що віддалені від кордону з ворогом, залишається питання забезпечення усіх учнів необхідною освітньою літературою. Адже наразі кількість дітей, що навчаються
«Наразі з навчальними книгами/посібниками ситуація не найгірша, але буває таке, що комусь не вистачає підручників: класи різні, кількість учнів у них різна. Утім, зазвичай це великою проблемою не стає: учні, яким не вистачило підручника, або позичають його в когось за потреби, або користуються електронною версією, або отримують трохи старіші видання, але зі схожою програмою навчання. Тим паче, що є такі уроки, на яких підручниками майже не користуємося — використовуємо інші джерела»,— розповідає учениця Стольненського ЗЗСО Катерина Сиромля.
Таліна Тарасенко
