Якщо собачий рай існує, то він створений у селищі Добрянка Ріпкинського району. Створив його й утримує вже не перший рік місцевий житель Сергій Коноваленко, людина добре відома і в рідному районі, і далеко за його межами завдяки унікальній приватній колекції ляльок, що гідна рекорду України, та музею старообрядництва.
На щастя, сил та енергії пана Сергія вистачає ще на одну справу для душі – розведення німецьких вівчарок. Причому до справи чоловік підходить дуже серйозно. Офіційно утримує розплідник німецьких вівчарок KSA DOBRUANEC BAST і, звісно, сплачує всі податки. Нині у вольєрах проживають семеро собак: п’ять дівчаток і два хлопчики.
Звісно, любов до чотирилапих у чоловіка, як і в багатьох із нас, родом із дитинства. У батьківській оселі, де зростав малий Сергійко, жив великий пес. А от власного собаку він завів уже в дорослому віці. Все трапилося несподівано, до того ж, чотирилапий сам обрав собі господаря.
«Старого пса, який виявився не потрібним організації, що ліквідувалася, хотіли приспати. А я, поки працював, його підгодовував. Тому собака, мабуть, і прийшов до мого двору, сів біля воріт. Дружина відкрила хвіртку – і він залишився у нас. Пес був старий і напівлисий. Після того, як до нас прибився, прожив ще 6 років. Окрім цього собаки, в нас була й дворняжка Барсик. Мені ще хотілося завести вівчарку, саме дівчинку. Але з цього приводу у нас із дружиною були непорозуміння. Вона казала: «Підеш на пенсію, тоді й заведеш». І коли настав час, попросив дітей підшукати собаку. Щоправда, його не купили, а забрали за оголошенням «віддам у добрі руки». Так і з’явилась у мене собака Рема, завдяки якій я став заводчиком», – розповів чоловік.
Нині, за його словами, сидячи на пенсії, найскладніше прогодувати собак. Адже щодня потрібно 4 кілограми курятини або фаршу, які підмішують у каші. Кісток господар псам принципово не дає. А ось урізноманітнювати раціон чотирилапих дуже старається.
«Як собі щось купуємо, сир домашній, наприклад, то й із песиками ділимося. Тобто наші собаки живуть, слава Богу», – зазначив чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лялькове царство добрянця Сергія Коноваленка (Фото)
Звісно, кожен собака зі своїм характером. Бувають ревнощі й образи. Але для Сергія Коноваленка вони всі улюблені, якогось окремо виділити не може.
Чоловік уже зарікся, що жодного собаки з чужого розплідника не купуватиме. Бо є свої нюанси і, трапляється, що нечесні заводчики продають навіть хворих собак.
«Ось є в нас одна хвора, мучиться і вона, і ми, але її не присипляємо, рука не піднімається. Хоча її ми купили в елітному розпліднику. Натомість сам до в’язок і народження потомства ставлюся дуже серйозно. Зокрема, стежимо, щоб не було імбридінгу (в’язки двох близькоспоріднених тварин, – Авт.). Щенята в нас усі з документами, паспортами, клемами й вакциновані», – сказав заводчик.
Подальша доля цуценят Сергію Коноваленку також не байдужа. Адже він дуже хоче, щоб кожен із них знайшов люблячих господарів, які не зрадять свого нового члена родини і не викинуть на смітник, як непотрібну іграшку.
«Із людьми, які беруть цуценят, ми зідзвонюємось, списуємося. Словом, контакт підтримуємо. Зокрема, нашу дівчинку взяла господарка реабілітаційного центру для діток-аутистів, що у Броварах. Тож нині чотирилапа допомагає хворим діткам соціалізуватися. Але трапляються й інші випадки, не такі приємні. Коли беруть собаку тільки для розваги», – повідомив чоловік.
До речі, саме вівчарок він вважає найрозумнішими істотами.
«Ці собаки дуже розумні, віддані. Вони разом із тобою переживають радість, горе, щастя твоє, невдачі. Вони все розуміють. Ось колись Рема, якої вже, на жаль, нема, відчувала, якщо я приходив додому з роботи засмучений. То коли заходив у розплідник, вона спочатку хвилин 5 просто дивилася, а потім клала лапи мені на плечі й облизувала. У ті хвилини здавалося, що вона знімала весь біль і смуток. Рема була не те, що моя улюблениця, я її вважав за члена родини», – зізнався Сергій Коноваленко.
Про те, що його любов до собак щира і справжня, свідчить і те, що чотирилапим друзям чоловік навіть присвячує вірші.
Овчарки – это ангелы земли.
Они хранят нам
души и сердца.
Достаточно небесной доброты
и просто
бескорыстного тепла.
Они не могут просто предавать.
Своею жизнью могут заплатить,
чтоб их хозяин, друг иль человек,
Счастливым мог на этом свете быть.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Спілкувалась Ірина Осташко
