Вогняне небо Сергія Пашка

Війна в Афганістані, яку вів Радянський Союз в останні роки свого існування, залишила глибокий рубець у цілого покоління.

За довгі 10 років Чернігівщина втратила 118 своїх земляків, багато хто пройшов пекло цієї війни.

Зараз, через 27 років після іі завершення, зостається дедалі менше тих, хто може розповісти, як це було. Один із них – льотчик-штурмовик, полковник Сергій Пашко, який виконав в афганському небі 217 бойових вильотів, нагороджений двома орденами Червоної Зірки, а нині він начальник навчального відділу Чернігівського військового ліцею з ПВФП.

Його шлях до неба починався як у багатьох уродженців Чернігівщини – з Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків імені Ленінського Комсомолу, до якого хлопець вступив у 1981 році.

За роки навчання Пашко успішно освоїв усі види найскладнішої програми льотної підготовки. З нальотом 210 годин й оцінкою «відмінно» Пашко в жовтні 1985 року закінчив училище та отримав скерування на Далекий Схід. Далі було перенавчання на штурмовик Су-25 та служба.

У листопаді 1987 року льотчик 3-го класу старший лейтенант Пашко у складі полку був доправлений до Афганістану. Після вивчення району бойових дій, місцезнаходження імовірних цілей, почали літати.

Спершу парами за досвідченими льотчиками. Вивчали район бойових дій і характерні орієнтири для ведення орієнтування. Досвідчені льотчики показували методику виконання атак наземних цілей, які властиві тільки Афганістану, із застосуванням ракетно-бомбового озброєння.

Показали заходи на посадку з крутої глісади. Потім молоді льотчики парами летіли попереду, а «старички» позаду контролювали їхні дії. Це було навчання в реальних бойових умовах.

Дуже швидко Пашко і його товариші вже освоїлись у бойовій обстановці й успішно проводили повсякденну бойову роботу.

Виконували бомбово-штурмові та ракетні удари по місцях базування банд заколотників, по укріплених районах, проводили мінування ущелин, караванних стежок, у нічний час вилітали на охорону міста Кабула й аеродрому. До травня 1988 року Пашко виконав 95 успішних бойових вильотів і був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Багато було…

– Нашу ланку, – розповідає Пашко, – підняли за тривогою. У районі Кабула поблизу населеного пункту Зима при проведенні чергової «зачистки» радянські війська зустріли стійкий опір моджахедів. Зав’язався бій. Викликали авіацію. Вийшли в район бою на висоті 3 000 метрів. За командами авіанавідника знизились і почали атаку цілей. По нас стріляли, але ми двічі попарно атакували цілі. Як потім доповіли наземні спостерігачі, всі задані цілі були знищені».

У літній період 1988 року тривала інтенсивна бойова робота. В окремі дні Сергій Пашко виконував по 3-4 вильоти. Успішно засвоїв і застосував при виконанні бойових завдань новинку того часу – керовані ракети. Так, наприклад, у районі населеного пункту Газні ударом керованих ракет були знищені укріплені цілі в районі Чорних гір. Командування наземних військ прислало в полк подяку за цей виліт.

Перед початком виведення радянських військ у травні 1988 року льотчики полку, у складі якого був Пашко, забезпечували вихід військ.

Про результати свідчить той факт, що жодна колона наземних і військ у процесі руху не була обстріляна душманами.

До листопада 1988 року на рахунку Пашка – 217 бойових вильотів. Він став льотчиком 2-го класу,  нагороджений двома медалями афганського керівництва. Командуванням полку представлений до нагородження другим орденом Червоної Зірки.

Наприкінці листопада 1988 року разом із товаришами Сергій повернувся до Союзу. У листопаді 1989 року Пашко став капітаном.

Із 1990 року по травень 1992 року служив у Групі радянських військ у Німеччині. Коли Україна проголосила незалежність, Пашко написав рапорт і був переведений служити до Чернігова. У 1998 році підполковник Пашко закінчив командно-штабний факультет Харківського інституту льотчиків.

Нині Сергій Григорович Пашко працює на ниві виховання підростаючого покоління юнаків. Веде здоровий і активний спосіб життя. Дуже часто їздить на рибну ловлю і полювання, бере активну участь у суспільному житті міста області – так, останні роки він судить вишкіл юних козаків на обласному етапі військово-патріотичної гри «Джура».