«Волонтери – виснажені. Збори відбуваються тяжко»: реалії волонтерської справи на Чернігівщині

Велика війна, що змінила життя кожного українця, триває. І волонтерство продовжує бути однією з найважливіших сил підтримки країни та її захисників, об’єднавши тисячі людей для допомоги армії.

Між тим, що далі, то частіше волонтери Чернігівщини кажуть, що волонтерська справа стає тяжчою.

«Волонтери виснажені. Кошти збираються тяжко. От я вчора пережила шок, коли дізналася, що один фонд – доволі великий львівський «Ескулап», – який робив сухі супи, написав, що закривається. Якщо великим фондам тяжко, то малим волонтерами, таким, як ми, ще тяжче.

І в Києві є команда «Борщ для ЗСУ», то вони вперше минулого тижня відмовили в замовленні. Бо не вистачає м’яса, інших продуктів. Коли таке стається, то якось руки опускаються.

Тільки сьогодні обговорювали в переписці з колегами ситуацію, в якій ми перебуваємо. Що дуже-дуже все тяжко йде», – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначила Анастасія Крот, волонтерка зі Сновська. 

До речі, жінка також зауважила, що вона не є офіційно зареєстрованим волонтером, а просто небайдужою людиною, яка допомагає.

До речі, «ЧЕЛАЙН» уже розповідав раніше, що Анастасія Крот – кухар, часто готує та передає нашим бійцям смаколики й організовує збори на інші потрібні для захисників речі.

За словами Анастасії Крот, оскільки час іде, то й запити у військових змінюються. Зокрема й щодо продуктів.  

«Якщо раніше ми квасили огірки відрами, передавали борщову заправку в банках, то нині потрібна тільки швидка їжа. Тобто це затребувана їжа, яку бійцям на позиціях скидають дронами. Все вакуумоване і таке, що довго не псується. До речі, нині готую велику відправку такої їжі.

Щодо речей, то потрібне все те, що й раніше. Особливо важливим є маскування, зокрема сітки. Плетені теплі речі також актуальні. Завжди актуальні ліки», – пояснила Анастасія Крот, волонтерка зі Сновська.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аби потрапити до стародавнього Любеча, що на Чернігівщині, потрібен дозвіл

Розповіла вона й таку собі волонтерську історію, як доводиться працювати і яких зусиль це вартує.

«Із останніх волонтерських історій: ми нещодавно шукали ліки, причому за кордоном. А це шприц-ручки з адреналіном. Хлопець, якому це потрібно,– на нулі і він алергік. У нього від будь-чого, навіть якщо вколоти непідходящі ліки, може статися зупинка серця. То аби він міг себе врятувати, при ньому завжди має бути цей шприц, який ми шукали довго. За кордоном, в Італії, він коштує 12 євро, тобто 600 гривень, а в Україні – 4700 грн. І в Україні його ще неможливо ніде знайти. Але за кордоном український рецепт не діє. То залучали багатьох людей, аби цей шприц купити. Допоміг одеський фонд. І вже на фіналі цієї історії ми з друзями сказали: що це вартувало таких зусиль, ніби дитину народили. Напевне, витратили два чи три тижні, аби знайти для військового шприц із адреналіном. Хлопець щасливий і задоволений, обіцяв сьогодні-завтра забрати ці ліки.

А одеський фонд узагалі нас давно підтримує турнікетами, і я дуже вдячна їм», – зауважила Анастасія Крот.

За її словами, в нинішніх реаліях волонтери не опускають рук, хіба що через розуміння, що їхня допомога дуже й дуже потрібна захисникам.

«Працюємо, бо хлопці кажуть, що без волонтерів їм ніяк. Кажуть: «Ви наші янголи-охоронці». Тож опускати руки нам не можна.

Бо трапляється, що в хлопців немає елементарних речей, особливо що стосується сухпайків і швидкої їжі, яку можна скидати з дронів. Буває, що хлопці місяцями не можуть вийти з позицій. І вони залишаються там виснажені – без води та їжі. Навіть часом у них немає сил не те, що боротися, а бігти та рятуватися. Бо дуже-дуже виснажені. А швидка їжа, яку передають волонтери, рятує.

Тому не зупиняємося і працюємо», – розповіла волонтерка.

Ірина Пономаренко

Фото Анастасії Крот із соцмережі

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv