Як довго ті, що іншим біду приносять, почуватимуться безкарно?

Імідж*

Красномовні українські козацькі прізвища багато могли сказати про своїх власників. Але з часом зміст, що був закладений у прізвищі, міг змінитися, а міг і взагалі набути протилежного сенсу.

Ось, наприклад — чудове козацьке прізвище Карнабеда. Уявляєш собі статного козака, що власними шаблею і рушницею, талантом та вдачею лицарською жодної біди не залишить безкарною, відновить справедливість і захистить знедолених. Уявили такого? Забувайте.

Карнабеда Олександр Валерійович певно забув, який сенс його прізвища, а більше дбає про себе, про свої статки та здобутки. І це в нього непогано виходить. Ще працюючи в Головному територіальному управлінні юстиції Чернігівської області пан Олександр проявив себе як взірець українського чиновника — був бідний, як церковна миша, й працював на благо рідної держави з зарплатнею у 2700. Сльози на очі навертаються, коли думаєш про такого непохитного держслужбовця, що ночей не досипав, кращі роки роботі віддав, а ненька Україна оце таку мізерну зарплату призначила. Та й взагалі була б скрута, якби не, як це у пісні співається — “Я козачка твоя, я дружина твоя, пане полковнику мій синьоокий. Добре що дружина є!  Роботяща, з власною нотаріальною практикою, земельними ділянками, хатами, машинами й грошима! Тобто є все в неї, щоб улюблений чоловік на державній службі за копійки працював, і ні про що (крім користі державної, звичайно) не думав. Ну то ви знаєте цю історію, шановні читачі — в тому чи іншому вигляді ви її вже чули й бачили тисячі разів. Це, вважай, наша українська традиція — відправляти на державну службу лише найбідніших, але з багатими дружинами, матусями та тещами.

Але щось не склалося, й звільнили Олександра Валерійовича з посади. І таке буває. Та ж кудись треба було дівати силу й натхнення, що мав пан Карнабеда до роботи! І ось, взявся наш козак до відновлення справедливості в одній окремо взятій земельній ділянці. В своїй, на 512 метрів квадратних.

І здалося йому, що сусіда його, військовий пенсіонер Сергій Марус, якщо паркан між їх ділянками трішечки пересунути, цього й не помітить. Ну а якщо й помітить, то нічого не зробить, може вилається трішечки, й забуде. Чи вже, як крайній варіант, розпочне боротися, в суд подасть — а ось тут його і зустрінуть в усій своїй красі й міці досвід і зв’язки Олександра Валерійовича Карнабеди, яких він напрацював і набув за весь час плідної роботи на державу.

Задумано — зроблено! Паркан пересунувся, а тринадцять метрів сусідської землі за парканом опинилися, як там і були! Можна на радостях і чарчину випити! Та от сусіда, такий сякий, чогось не радіє з цього приводу. Каже, давайте комісію викликати,  переміряти ділянки! Та ще й документами вимахує, в яких чорним по білому має бути 525 метрів квадратних. Причому документи на право власності видані у 1982 році, а у 2010 році підтверджені. А після перемірювання ділянка стала 512! І ніяк не хоче цей дивний Марус подарувати гарному козаку Карнабеді так потрібний йому шматок землі. Ну то це ж його проблеми, так, пані та панове? Хай іде до суду, а ось там вже його зустрінуть куми-свати-брати-друзі, та ще й як зустрінуть! Що може й ще трішечки земельки вдасться відірвать, під тепличку чи сарайчик.

Споконвіку один з найпоширеніших конфліктів людства — це ворожнеча через землю.

І справедливість у цьому питанні  дуже важко відновити, особливо у державі з судовою системою, як в Україні. М’яко кажучи, трішечки недосконалою. Коли багатий завжди переможе бідного, коли зв’язки дозволяють вирішувати будь-яке питання.

І ось на цю територію ступає Сергій Марус зі своїм позовом, і тут його радо зустрічають ті, хто має стояти на сторожі справедливості. Судді.

На перше судове засідання відповідач Карнабеда не з’являється. Ну другому присутній, і через адвоката передає пропозиції Марусу — але ж які то пропозиції! Якісь люди, вимахуючи якимись папірцями доводять, що, згідно останнім даним аерофотозйомки тут одна ділянка пересікається на іншою, і не на користь Маруса. А хто б сумнівався. Трете засідання (10 травня 2018року) взагалі нагадувало юридичний цирк! Виносять ухвалу про заміну співвідповідача. Не вказуючи його! І без запиту про це обох сторін, тим самим роблячи грубе юридичне порушення. І не зупиняється на цьому,тому що вже 17 травня стає відомо про збільшення зустрічної позовної заяви від Карнабеди Тетяни Олександрівни до Маруса Сергія Олександровича, а це збільшення відбулося вже після закриття судового засідання, що також є порушенням.

І ось тут такий продуманий, такий звичний план від’єму чужого шматка землі дав перші тріщини. Держгеокадастр, якому спрямовуються треті екземпляри судових рішень з земельних питань, факт порушення підтвердив, і підтвердив розміри ділянок Маруса й Карнабеди, не побачивши ніяких наложень. Мабуть, зв’язків на цю структуру не вистачило, або потрібні люди у відпустці були. А може й правда, є ще чесні чиновники на державній службі, і працюють вони у Держгеокадастрі.

Адвокат Маруса подає на відведення судді Карапути, яке було відхилене суддею Рахманкуловою, незважаючи на всі порушення. І, тим самим, даючи можливість продовжувати порушувати закон. Наприклад, назначаючи по два засідання по різним справам на один час, чи відміняючи судові засідання, і не ставлячи у відомість позивачів.

Тим часом скарга на дії судді дійшла до апеляційного суду, який також приймає рішення на користь Маруса С. О. Оце так так! Оце несподіванка!

У цій такій важкій справі корабель, що рухав справу пана Карнабеди до гавані успіху, зненацька отримав дві пробоїни! І тут розпочинаються звичайні справи для тих суден, що починають тонути. Суддя взяла самовідведення!

То що ж далі? 21 вересня відбулося перше засідання з новим суддею. І з цього засідання стало чітко видно, що справа не така вже й виграшна для Карнабеди, та й досвід її попередниці таки набув певного розголосу. Отож, змушена була вже друга суддя брати самовідведення, і знову ж таки запускати в дію вибір нового судді. А це знову час, який додається до строку розгляду цієї справи, що й так вже йде набагато перевищив всі звичайні показники.

Зараз справою займається вже третій представник чернігівської Феміди, якому також потрібен час на ознайомлення з усіма подробицями. І це означає, що відновлення справедливості знову відкладається. Перше засідання з новим суддею призначене на 12 листопада, саме тоді й стане ясно, чого чекати – справедливого рішення, чи чергового затягування справи. Хотілося б, звичайно, першого варіанту.

Головне, будьте впевнені – позивач продовжуватиме боротьбу з безкарністю, навіть якщо вона не така вже й значна, якщо порівнювати з масштабами держави. Але всі ми знаємо — якщо хочеш досягти чогось значного, починати треба з маленького. І, насамперед, починати з себе. З відстоювання власних прав! Лише так ті, хто звик багатіти за рахунок інших, зрозуміють, що країна змінилася, і більше не хоче жити «по понятиям».

Юрій Артемов