Як не замерзнути в люті морози, або Скільки коштує тепло для селян

3-1

Середина осені порадувала бабиним літом і лагідним теплом. Та не за горами морози й інші принади холодної пори року. А в холоди завжди хочеться зігрітися.

Жителям багатоповерхівок із настанням опалювального сезону тепло в оселі подають централізовано. Натомість селянам самотужки треба подбати про зимовий комфорт у своїх будинках. Способи опалення є різні. Якщо село й домівка газифіковані, можна опалювати приміщення блакитним вогником. Щоправда, часто доводиться чути, що це дорого. Тим паче, коли житлова площа велика, а субсидія не передбачається. Через це, а також через непросте газове питання, яке щороку з наближенням опалювального сезону загострюється, селяни дедалі частіше замислюються про альтернативні способи обігріву домівок.

На Чернігівщині найпопулярніша альтернатива газу – дрова. Багато хто навіть змінив газові котли на твердопаливні, що працюють на дровах, вугіллі, брикеті, відходах деревини та інших видах твердого палива.

Експерти зазначають, що люди часто хочуть почути казку, що опалення дровами просте й економне. Щоправда, реальність видається геть іншою.

Фахівці переконані, що сучасна котельня на твердому паливі, мабуть, найдорожча, якщо порівнювати з котельнями на природному газі або електроенергії. Дуже часто доцільніше витратити гроші на зниження тепловтрат житла – утеплення стін і даху, заміну вікон, ніж на новий котел. Та модернізація – це окрема історія. Нині ж йдеться про дрова.

Сільські реалії

Жителі сіл не з чуток знають, що дрова нізвідки не з’являються. Їх треба заготовити, перевезти, попиляти, порубати, кудись скласти й зберігати, аби вони були сухими. Морока неабияка, до того ж, фізично важка!

Звісно, завдання можна спростити. Бо можливості заготовляти дрова та здоров’я для цього є не в усіх. Але в такому разі треба задуматися про трохи більші витрати. Бо дрова – це також товар, який наперебій пропонують продавці на будь-який смак і гаманець. У середньому машина обрізків деревини – за 1500 гривень і дрова – до 5500 грн за 5 метрів кубічних.

Тож за умов, коли в більшості селян пенсія ледь дотягує до двох тисяч гривень, взимку доводиться жити в умовах тотальної економії. Адже, щоб купити машину дров, яких навряд чи вистачить на весь період холодів, звичайній сільській бабусі потрібно два місяці, як кажуть, не їсти і не пити. Про ліки, без яких у поважному віці просто не обійтися, взагалі не йдеться.

Тож у який спосіб і з яким настроєм сільські люди готуються зустрічати холоди, дізнавались безпосередньо у глибинці. Спочатку всю правду про сільське опалення розповів Олександр Акуленко, Вихвостівський сільський голова (Городнянський район).

Передусім він зазначив, що їхнє село – газифіковане.

«Хто хотів, усі газифікувалися, щоправда, є хати, де старі люди живуть, то не газифіковані. Для мене дешевше газом грітися. В середньому на місяць у морози я платив 2 500 гривень, а будинок – 102 квадрати, які опалюються. І в хаті 21-22 градуси, мені більше і не треба. Онуки приїжджають і також кажуть, що це жарко. Дрова я не признаю. Бо це треба постійно сидіти перед котлом і підкидати паливо. А я увімкнув котел і пішов на роботу», – розповідає сільський голова.

Далі пан Олександр зізнався, що часи, коли доводилося опалювати хату дровами, згадувати не хоче. Проте в селі не всі дотримуються такої думки.

«Є люди, що переходять на дрова, причому багато. Кажуть, так дешевше. Якщо так, нехай опалюють», – зазначив чоловік.

За його словами, дрова селяни або самі заготовляють, або купують. Машина рубаних коштуватиме в межах 3 тисяч гривень. Але селяни вже перевірили, що на зиму її не вистачить навіть за умови жорсткої економії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про життя сільських жінок Чернігівської області у цифрах

Сільський голова підтвердив, що особливо скрутно доводиться немолодим людям, які змушені відмовляти собі багато в чому, аби взимку не мерзнути в хаті.

«Змерзнеш, то замотаєшся і полежиш трохи чи посидиш, оце тобі таке життя», – ділиться Мотря Геращенко, жителька села Боровики Чернігівського району.

Із різним настроєм зустрічають зиму і в селі Голубичі Ріпкинського району, із населенням трішки більше, ніж 500 осіб.

«У кого достатки, то й хороший настрій. А хто не має, за що палива купити, то і не дуже. Чула, що дрова дорого коштують – від 3 до 5 тисяч гривень за машину. Рубані 3 800 бувають», – розповідає секретар сільради Тетяна Коробка.

Щоправда, Голубичі – село газифіковане, будинків, що опалюють твердим паливом, тут дуже мало.

«Звісно, дорого опалювати хату взимку. Особливо людям, які не мають субсидії. У місяць до двох тисяч треба за газ заплатити.

У нашому селі всього до п’яти бабусь оформляють субсидію на тверде паливо. Інші – на газ. Управління праці їм готівкою субсидію видає на придбання палива. Розмір субсидії залежить від доходів, і орендну плату рахують. Документи здали, а які вони отримають кошти – ми ж не знаємо. Буває, і по півтори тисячі гривень, і більше», – зазначила Тетяна Коробка.

Як бачимо, з року в рік проблема, як зігрітися у власній хаті взимку, на жаль, стоїть гостро і нікуди не зникає. До того ж, на практиці субсидія всіх потреб не перекриває. Але українці, мабуть, такий народ, який примудряється вижити всупереч різним труднощам. А від старих людей часто можна почути, що найбільше щастя у житті – аби діти й онуки були здорові. Тоді і на душі радісно, і жодні негаразди не лякають.

Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register