Життя на Чернігівщині переселенців із Криму та Донбасу: громадська активність і відданість улюбленій справі

Анексія Криму Російською Федерацією, розв’язання нею війни на сході України змінили життя нашої держави і понад мільйона громадян, які вимушені були залишити власні домівки та переїхати, аби зберегти своє життя і здоров`я та своїх рідних. Скільки питань побутових, соціальних і психологічних довелося вирішувати внутрішньо переміщеним особам, щоб облаштувати своє життя на новому місці. Адже, по суті, їм довелося вмістити попереднє життя у валізу чи, може, кілька…

Мешкаючи у відносно спокійній і безпечній частині держави, мабуть, багато з нас не замислювалися, як це – починати все спочатку серед нових людей у новій громаді. На Чернігівщину з окупованого Криму, Донецької і Луганської областей переїхали і залишилися тут понад 7 тис. осіб (5 тис. родин). І нині значна частина переселенців насправді вже стала чернігівцями. Є люди, які не лише не склали рук у непростих життєвих обставинах, а й розпочали активну громадську діяльність чи стали успішними в улюбленій справі.

Громадська діячка Світлана Кузіна (м.Чернігів): «Ми зрозуміли, що потрібно бути разом і допомагати іншим людям»

Світлана Кузіна – дружина військовослужбовця. Разом із родиною 13 років жили в Криму, у Феодосії отримали квартиру, донька там закінчила школу, син пішов до школи. Однак весна 2014 року кардинально змінила життя сім`ї. «Ми – родина військовослужбовця, а тому для нас має значення поняття військової честі і проголошеної присяги», – наголошує жінка. Про ті події їй боляче згадувати і сьогодні (на очі навертаються сльози), адже вона стала очевидицею агресивних подій захоплення Криму: спочатку з’явилося чимало незнайомих людей у місті, а потім не забарилися і «зелені чоловічки» на БТРах.

Чоловік Світлани Сергій Кузін служив у Державному науково-випробувальному центрі. Командир центру ухвалив рішення виводити військовослужбовців на материкову Україну. Усім, хто вирішив залишити Крим, наказали зібратися з речами на плацу. Там зібралися 97 родин (третина складу навчального центру) і виїхали до України. Командир центру, діючи в межах своїх повноважень, направив військовослужбовців у відрядження до Запоріжжя. Потім родина Кузіних переїхала до Чернігова, де тепер і базується навчальний центр (нині – це Державний науково-дослідницький  інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки).

Спершу родина винаймала житло, в однокімнатній квартирі мешкали вчотирьох, також вони привезли з Криму домашніх улюбленців – щурика, хом‘яка та кішку.

«Нам дуже допомогли чернігівці. Я тут зустріла багатьох людей із «золотими» серцем і душею», – ділиться Світлана Кузіна. Саме в Чернігові жінка, перукарка за професією, відкрила волонтерську діяльність і створила громадську організацію «Кримська громада», що об`єднує в обласному центрі Чернігівщини вимушених переселенців зі сходу та Криму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КПП, пошук житла та дискримінація: чернігівці блукали стежками внутрішніх переселенців

Перед поїздкою до АТО чоловік привів Світлану до волонтерського центру у Чернігові. «Волонтерський центр допомагав ВПО і одягом, і побутовими речами. Ми зрозуміли, що всім переселенцям треба бути разом, допомагати не тільки собі, а й іншим», – пояснює керівниця громадської організації. Світлана разом з іншими активістами долучилася до пошиття маскувальних халатів і надавала сировину для виготовлення маскувальних сіток для воїнів на передовій (їх плели волонтери Єдиного волонтерського центру), збирання коштів і придбання необхідного для українських бійців тощо. Із її громадської активності поступово і постала «Кримська громада». Сьогодні представники організації прагнуть донести школярам, молоді і загалом чернігівцям різного віку інформацію, що таке окупація і чому вона сталася, що саме Росія вдалася до агресивних дій щодо України. Серед пріоритетів діяльності організації – національно-патріотичне виховання.

«Ми прагнемо розказувати людям, що відбувалося і як відбувалося в Криму та на Донбасі, адже є громадяни, які і досі мають ілюзії стосовно північного сусіда», – розповідає Світлана Кузіна. На її переконання, якби національно-патріотичному вихованню було достатньо уваги раніше, то, ймовірно, події на сході України і в Криму були б просто неможливими.

Також «Кримська громада» у Чернігові – серед організаторів різних акцій щодо звільнення політичних бранців Кремля та українських військовополонених, акцій-нагадувань, що Крим – це Україна, заходів солідарності з кримськими татарами. Громадська діячка проводить паралелі з 1944 роком, коли відбулася депортація кримськотатарського народу, 2014 роком, коли багато кримців теж були вимушені залишити свої домівки.

Жінка зазначає, що за шість років уже звикла до Чернігова. «Ми прийняли місто, воно подобається, однак сонця бракує і зустрічі з кримськими знайомими ще однаково супроводжуються сльозами», – зізнається Світлана Кузіна. Водночас вона каже, що пережиті події спонукали до осмислення життя і вибору справжніх цінностей. Переселенцям у нових умовах доводиться непросто, але вони готові до активної діяльності. «Події зіштовхнули нас з місця і примусили по-іншому дивитися на світ та діяти. Переселенці – це не тягар, а потенціал, ресурс для кожної громади. Адже ми готові рухатися вперед та вносити у життя громади щось нове», – упевнена керівниця ГО «Кримська громада».

Музикант Артем Тихонов (Менська ОТГ): «Я реалізувався тут і вже не бачу себе в Донецьку»

Артем Тихонов – шахтар у третьому поколінні. Дід і батько молодого чоловіка працювали на шахті, така ж професія була приготована і для нього. Хоча з дитинства душа Артема прагнула музики. У 20 років розпочав професійну діяльність на  шахті «Трудовська», одружився. Разом із дружиною мешкали в шахтарському селищі на околиці Донецька. Дружина Олена – швачка за фахом, працювала в майстерні. У родині народилися двоє синів. «У той час, коли вирішили переїхати з Донецька, старший закінчив перший клас, а молодшому не виповнилося й двох років. Що було визначальним, щоб залишити свій дім, – ночі з дітьми у підвалі», – згадує Артем. Вибір місця для переїзду на Чернігівщину був невипадковим, адже родом із села Волосківці Менського району бабуся чоловіка. Він у дитинстві неодноразово був у цих краях. У 2015 році спочатку на Чернігівщину переїхали батьки Артема, а потім і він з родиною долучився. «Багато моїх однокласників, знайомих переїхали до Росії, отримали вже там громадянство. Я ж обрав Україну», – зауважує Артем Тихонов.

Сьогодні родина Тихонових мешкає в містечку Мена, що є центром однойменної ОТГ. Олена Тихонова стала підприємницею – відкрила власне швейне ательє, працює там із однією співробітницею. Артем разом із молодшим братом Іллею створили музичний колектив «Стейк». Проводять концерти в громадах, виступали на обласному радіо в рамках проєкту «Радіосцена», а торік стали лауреатами відомого конкурсу «Червона рута» серед виконавців акустичної музики. Крім того, Артем Тихонов викладає гру на гітарі для місцевих дітей, має десь 20 учнів. Родина Тихонових отримала підтримку обладнанням у рамках проєкту для ВПО (проєкт «Зміцнення самозабезпечення внутрішньо переміщених осіб та громад, що постраждали від конфлікту в Україні», що реалізувався ГО «Асоціація демократичного розвитку» у партнерстві з Міжнародною організацією з міграції за фінансової підтримки уряду ФРН).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: «Стейк». Переселенці з Донеччини створюють пісні про чернігівську глибинку

«Я сидів на тренінгу і міркував про бізнес-план. Коли в тебе сім’я, діти, то маєш думати прагматично – треба заробляти гроші. Спершу схилявся до відкриття в Мені магазину секонд-хенду. Але потім у якусь мить різко передумав і надав перевагу музиці як улюбленій справі. Зміг потужно презентувати свій бізнес-план, і в мене повірили», – ділиться музикант.

Своїм життям у Мені Тихонові задоволені, адже минули часи настороженості та недовіри (а, ви звідти?). Життя увійшло у звичний ритм – родина, улюблена справа. «Я відчуваю радість, що не працюю на шахті, а навчаю дітей музики. Своїм коштом організовую поїздки до Корюківської, Менської, Городнянської ОТГ, аби діти виступали», – розповідає Артем Тихонов.

Між тим, актуальним для сім`ї є житлове питання – поки винаймають дім, проте дуже прагнуть мати власне помешкання. Отримати житло від держави не розраховують, але впевнені, що змогли б виплачувати кредит із доступними відсотками. «Ми налаштовані оптимістично, готові залишитися тут, якби було власне житло. Живемо надією. Я вже не бачу себе там (у Донецьку. – Авт.), це вже абсолютно інше місто. Ми не бачимо там своєї реалізації», – наголошує Артем Тихонов.

Довідка: За даними Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА, зараз 36 родин внутрішньо переміщених осіб перебувають на обліку і потребують забезпечення житлом. У травні Чернігівська обласна рада затвердила Програму забезпечення житлом учасників АТО/ООС і членів їхніх сімей, ВПО у Чернігівській області на 2020-2022 роки. Водночас програма має обмежене фінансування (2,5 млн грн на ввесь період).

Між тим, на покриття витрат на проживання за призначенням щомісячної адресної допомоги у 2014-2020 рр. звернулися понад 3,6 тис. родин (усього в області налічується 5 тис. родин). У 2017-2019 рр. 29 родин переселенців придбали житло (з них 28 – за програмою доступного житла, 1 – за пільговим кредитом). Сьогодні незначна кількість переселенців забезпечена житлом, більшість переселенців зі сходу проживають в орендованих квартирах.

Ірина Синельник

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv