Економіка прикордонної Чернігівщини: заміновані території, обстріли і обпалена війною логістика
«У лютому-березні 2022 року економіка Чернігівщини фактично припинила своє функціонування. Тоді працювало лише 15 % суб’єктів господарювання регіону. Можете собі уявити цю катастрофічну статистику? Війна вплинула на все і на всіх», — так про ситуацію з економікою в області у період активних бойових дій розповідає директор Департаменту економічного розвитку Чернігівської обласної військової адміністрації Олександра Хомик.
Після деокупації півночі ситуація покращилася і бізнес потихеньку почав оговтуватися. Звичайно, війна внесла свої вагомі корективи і повноцінно в прикордонній Чернігівській області бізнес не працює і досі.
«На кінець 2022 року працювало вже близько 90% підприємств, але далеко не на повну потужність. Агенцією регіонального розвитку Чернігівської області було проведено опитування серед підприємців, за результатами якого 67 % респондентів повідомили про суттєве зменшення своїх доходів», — зазначає Олександра Хомик.
Протягом січня-березня 2023 року взято на облік 1453 суб’єкти підприємництва. З них – 112 юридичних осіб і 1341 фізичних осіб-підприємців. В той же час припинили свою діяльність 834 ФОПи і 75 юридичних осіб.
Основні проблеми бізнесу на Чернігівщині можна об’єднати в декілька блоків. Одна з найбільших бід, яка призвела навіть до повного припинення існування деяких об’єктів – це руйнування і пошкодження внаслідок активних бойових дій.
«В області майже 500 зруйнованих та пошкоджених суб’єктів господарювання і це далеко не повний перелік, бо фіксація, і, на жаль, руйнування тривають», — зазначає Олександра Хомик.
Невесела ситуація з бізнесом і у сфері бьюті. До прикладу, клієнтами салонів краси зазвичай були дівчата та жінки не похилого віку. Але з початком повномасштабної війни багато представниць цих вікових категорій виїхали за кордон чи перемістися вглиб країни. Звичайно, це в свою чергу вплинуло на бьюті-бізнес.
«Назвати бізнесом ці наші нинішні смикання на кордоні важко. Основна проблема – фактично немає клієнтів у цій сфері, якій я присвятила більше 10 років. Салон краси в райцентрі у всі часи був на грані виживання, а зараз взагалі можна крапку ставити. Багато людей повиїжджали. Багатьом не до краси. Тому наш брат виживає як може. Дякуємо, що з податками трохи спростили і за оренду приміщення стали платити набагато менше. Але скажу відверто, що справи йдуть в мінус», — зазначає власниця салону краси в одному із прикордонних містечок Олена.
Вагому роль відіграє і фактор відсутніх у підприємств вільних обігових коштів і ресурсів для розвитку. Ці проблеми бізнес намагається вирішити шляхом отримання кредитів та грантів. Деякі люди вирішують ризикнути і взагалі відкривають власні справи з нуля. На допомогу приходять різні економічні програми підтримки та гранти.
«За період з липня 2022 року до червня 2023 року гранти отримали 162 суб’єкти на загальну суму понад 37,9 млн. грн. Це дозволило створити 354 нових робочих місць. Напрями підприємництва: відкриття закладів харчування, торгівлі, швейного виробництва, фермерських господарств, СТО, приготування різної харчової продукції, надання різноманітних послуг», — зазначає Олександра Хомик.
Також на Чернігівщину розповсюджується дія урядового проєкту «єРобота», в рамках якого діє програма «Грант для ветеранів».
«Це програма для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та їх дружин/чоловіків. Вони мають можливість отримати кошти в розмірі до 1 млн. грн. на створення або розвиток власного бізнесу. Поки позитивних рішень в нашій області за цим напрямком кредитування немає, але ми активно надаємо консультаційну підтримку цим категоріям та сподіваємось на позитивні рішення у наступних хвилях відбору», — розповідає Олександра Хомик.
Один з тих, хто став учасником програми «Власна справа» урядового проєкту «єРобота» – чернігівець Денис Чуєнко.
«Я отримав мікрогрант і відкрив кафе з приготування страв фастуфуду. Ідея стати підприємцем жила в мені понад 4 роки, але завжди не вистачало коштів для старту. Своєрідним мотиватором став рідний брат, який відкрив кав’ярню. До речі, теж завдяки підтримці гранту. Тепер і я підприємець. Поки тільки розпочинаю, тому про проблеми не можу говорити. Поживемо – побачимо», — зазначає Денис Чуєнко.
Грантові кошти чоловік витратив на оренду приміщення та обладнання. Працевлаштував у своєму закладі двох людей. До речі, створення робочих місць є обов’язковою умовою надання грантів і від кількості працевлаштованих залежить сума фінансової підтримки.
Дуже актуальною на прикордонні є кадрова проблема. Дуже багато працівників мобілізовані і нині воюють. Не варто забувати також про географічне розташування Чернігівської області (межує з Росією і Білоруссю), заміновані території, підірвані мости та інші логістичні проблеми, і, звичайно ж – постійні ворожі обстріли. Про розвиток бізнесу в безпосередній прикордонній зоні взагалі говорити не доводиться. Всі ці фактори унеможливлюють розвиток підприємництва як такого і збільшують витрати на доставку сировини та матеріалів.
«На території Корюківського району 89 промислових підприємств. Промисловим хребтом району є Корюківська громада, бо тут 39 промислових підприємств, що набагато більше, ніж в інших громадах. Менська громада – 23 промислові підприємства. Менська – 12, Сосницька – 11, Холминська – 4. Повністю припинило свою діяльність одне підприємство у Сновській громаді, яке знаходиться поблизу кордону. Є такі підприємства, які діяльність заморозили. Проблема з логістикою залишається з минулого року. Вона частково вирішена, а частково – ні. Насамперед, йдеться про міст через річку Снов у населеному пункті Снов’янка. Там нині є тимчасова переправа, але вона не дозволяє пропускати великі вантажі. Нині основний маршрут йде через Городню. Тому для підприємств Корюківського і Новгород-Сіверського районів є проблема із доставкою вантажів. Так само на рівні зі снов’янським мостом є проблема з мостом в населеному пункті Велике Устя», — розповідає про ситуацію на прикордонні голова Корюківської районної військової адміністрації Іван Ващенко.
Саме в прикордонних громадах Чернігівщини однією із найбільш вагомих проблем, які впливають на ситуацію із економікою – це постійні обстріли з мінометів, артилерії, танків і навіть авіації.
«Є аграрне підприємство, яке знаходиться у населеному пункті Єліне Сновської громади. І росіяни методично знищують його базу. Бо останнім часом зосередилися на тому, щоб стріляти по потужностях цього підприємства. Вони, мабуть, думають, що ми там розміщуємо свою техніку. Так само в населеному пункті Хрінівка торік росіяни знищили техніку одного із фермерів», — зазначає Іван Ващенко.
У зв’язку із значними замінованими площами, для представників бізнесу окрім безпосередньої небезпеки підриву існує ще й проблема із сертифікацією продукції.
«Підприємствам, які імпортують свою продукцію за кордон, потрібно сертифікувати свої товари. Є онлайн-карта, на якій позначено, що Корюківський район здебільшого замінований. Тож продукцію не сертифікують через те, що не можуть впевнитися в її безпеці. Тобто, оскільки територія замінована, не можна гарантувати, що у вантажі не з’явиться міна, чи якийсь інший вибухонебезпечний предмет. У нас ще близько 150 замінованих гектарів. І через це поля не засівають. Про Сновську громаду, яку постійно обстрілюють, де були угіддя, взагалі не говоримо. Загальновідомий факт, що там – пустка. Торік люди героїчно зібрали на тих землях врожай вночі, а цьогоріч вже не сіяли. І є заборона на посіви культур, які високі. Не можна сіяти в прикордонній смузі», — зазначає Іван Ващенко.
Проблеми надзвичайно серйозні і комплексні. До того ж, ситуація на прикордонні як в давній приказці – «чим далі в ліс, тим більше дров». Тобто, чим довше триватиме війна – тим складніше буде бізнесу. А відповідно і громадам, адже від роботи підприємств значною мірою залежить і наповнення казни. А від розміру казни залежить можливість громади розвиватися, займатися благоустроєм, реалізовувати інфраструктурні проєкти і т.д. У 2022 році в порівнянні з 2021 роком відбулось зменшення надходжень від діяльності суб’єктів малого та середнього підприємництва до бюджетів всіх рівнів: до зведеного бюджету на 20%, до державного на 23,7 %, до місцевого бюджету на 16,2 %. В 2023 році ситуація трошки покращилася. У першому кварталі 2023-го надходження до бюджетів всіх рівнів від діяльності бізнесу на Чернігівщині (порівняно з відповідним періодом 2022 року) зросли на 13,5%. Але це все рівно суттєво менше, ніж у довоєнні роки.
Та попри все – сіверяни не падають духом, тримають економічний фронт, допомагають ЗСУ, долучаються до волонтерських ініціатив і щиро вірять в перемогу України.
