Війна

В окупації, облозі чи під обстрілами – чернігівські медіа на сторожі Незалежності

Підготовка матеріалу про те, як незалежні медіа сприяють незалежності України, збіглася в часі з черговим злочином росіян. 19 серпня приблизно об 11:30 російська армія ракетою «Іскандер М» вдарила по центру Чернігова, в обласний музично-драматичний театр. Унаслідок ракетного удару росіян 181 людина постраждала: семеро – загинули, решта отримала поранення.

І хоча зараз не заведено говорити про інші «фронти», крім військового, інформаційний тил опиняється на вістрі воєнних подій.

Цього дня кілька журналістів чернігівських видань перебували в епіцентрі ворожого терористичного акту – в приміщенні театру, де відкрилася виставка дронів «Люті пташки летять у Чернігів».

Журналіст онлайн-видання «Час Чернігівський» Арсен Чепурний отримав унаслідок удару поранення руки. Від серйозних пошкоджень врятувало укриття, куди спустилася більшість присутніх на заході в момент оголошення тривоги.

Крім того, на заході була знімальна група «Суспільне Чернігів», яка також спустилася в укриття і не постраждала.

Завдяки роботі журналістів світ за лічені години після трагедії дізнався правду про смертельний удар у центр міста у вихідний день, коли сотні містян гуляли в парку, йшли до церкви, просто відпочивали разом із дітьми. 

Показувати злочини росіян перед світом, фіксувати докази та припиняти будь-які інформаційні маніпуляції ворога – все це сьогодні додає цеглин у фундамент незалежності, за яку борються українці. Однак усвідомлення вартості та значущості незалежної журналістики приходить разом із гіркими уроками війни. Про це говорять і самі редактори, з якими вдалося поспілкуватися.

Шеф-редакторка «Суспільне Чернігів» Алла Скорик: «Ми платимо за «темники», які колись комусь могли здаватися безневинними»

Десятий рік усі українці платять величезну ціну за свободу і незалежність. Це пафосно, але гірка правда. Ми платимо за «темники», які колись комусь могли здаватися безневинними, за те, що в перші роки здобутої незалежності повільно греблися, недостатньо вчилися та вкладали в незалежну журналістику. Платимо тепер кровʼю, своїм домашнім затишком, благополуччям своїх родин і щасливим дитинством своїх дітей.

Я зараз дуже добре усвідомлюю, скільки можна було зробити. Це моє натхнення гребти зараз у три сили. Війна і повномасштабне вторгнення показали вкотре, що російські колони, перш ніж потрапити до Києва, рухалися (буду говорити про Чернігівщину) через Гремʼяч, Ріпки і Городню, Прилуки, маленьке Ягідне, Нову Басань, Вишневе, через Лосинівку. Воля й усвідомлення людей у кожній крапці на мапі Україні, я впевнена, дали мультиплікаційний ефект. Зараз можемо аналізувати це з погляду присутності незалежних медіа і критичного мислення в кожній громаді.

Одна з місій Суспільного – відстежувати та не допускати створення інформаційних пустель і острівців несвободи. Суспільне Чернігів має два корпункти: у Новгороді-Сіверському і Прилуках. І обидва дуже ефективні. Цього мало, хочеться в кожній громаді мати людину, яка стежитиме за процесами і чесно, за стандартами, висвітлюватиме життя. Це виклик і водночас наш спільний запобіжник від того, якою буде ціна незалежності для кожного з нас.

Чернігівські медійники в найскладніші часи широкої війни доносили світу інформацію про злочини росіян та інформували самих жителів, що місто не здали, воно б’ється і живе.

Владислав Савенок, журналіст онлайн-видання «Свобода ФМ»: «У пам’яті – всі епізоди, що знімав, усі спілкування на блокпостах і з теробороною»,

Владислав – один із небагатьох представників ЗМІ Чернігова, який був у місті весь час облоги протягом кінця лютого – початку квітня 2022 року. Під час постійних обстрілів, коли ворожі війська були вже на околицях, а саме місто – за крок до гуманітарної катастрофи, працювати доводилося за відсутності електрики, мобільного зв’язку, інтернету, тепла.

Він пішки та на велосипеді об’їхав майже всі місця обстрілів і документував злочини російської армії в Чернігові. Його репортажі розліталися в місцевих, всеукраїнських ЗМІ та, що важливо, в міжнародних агентствах.

Про моменти, які найбільше врізалися в памʼять, розказує Владислав Савенок:

«Ранок 7 березня, коли знімав обстріляні вночі 20-ту і 10-ту школи, Казанську церкву, житловий 9-поверховий  будинок і догораючий приватний. Там уночі загинула сім’я, яка сховалася, як вони думали, в безпечному місці. 

Ще 16 березня врізався епізод, коли над головою просвистів снаряд і потрапив у дах будинку в районі Привокзального ринку. Я тільки-но взяв інтерв’ю в жінки з двома дітьми, які вийшли з підвалу.

Або 30 березня – обстріл центральної частини міста, коли ходив по центральному ринку, що догорав, і знімав обстріляну бібліотеку Короленка. Знімки потім забрало одне з найбільших інформаційних агентств Ассошіейтед Прес і вони розлетілися по всьому світу. У пам’яті – всі епізоди, що знімав, усі спілкування на блокпостах і з теробороною».

Редактор сайту «Челайн» Павло Солодовник: «Незалежна журналістика – це окремий вид зброї в сучасній війні»

Після деокупації Чернігівської області у квітні 2022 року медійники почали скрупульозно збирати та узагальнювати інформацію про боротьбу чернігівців.

Видання «Челайн» підготувало вже кілька книжок про це.

«Уже котрий рік поспіль Україна відзначає неповноцінний День Незалежності. Український народ нині кров’ю виборює свою незалежність. Незалежна журналістика – це окремий вид зброї в сучасній війні, де об’єктивність, правда і неупередженість є важливими засобами протидії ворожій пропаганді та російським імперським наративам. Після деокупації Чернігівщини журналісти «Челайн» підготували і видали дві книжки про злочини російських окупантів, реальні історії війни. Правду про жахи окупації і злочини росіян нам вдалося розказати навіть за кордоном, що в нинішніх умовах є дуже важливим», – розповів редактор «Челайну».

Співзасновник інтернет-видання «Менщина» Сергій Лавський: «Незалежні медіа необхідні для існування незалежної держави»

Особливу повагу викликають незалежні медійні проєкти в невеликих громадах, з обмеженим ресурсом і традиційним впливом влади на ЗМІ. Вони достойно показали себе й у час війни.

«Менщину» ми створювали в час, коли більшість місцевих ЗМІ була залежна від місцевої влади, а місцева влада – від центральної, що контролювалася «Партією регіонів». Хотілося, щоб наша громада мала незалежне видання, яке доноситиме до місцевих жителів достовірну інформацію, в якому факти будуть відокремлені від коментарів, при цьому місцеві жителі матимуть можливість публічно висловити свою думку, навіть якщо її не поділятиме редакція чи, тим більше, представники влади.

А ще ми принципово були і залишаємося противниками розміщення в ЗМІ платної політичної реклами, бо бачимо, що навіть відповідне маркування подібних матеріалів не рятує від введення читачів в оману.

Уже 12-й рік поспіль стараємося дотримуватися цих стандартів. У громаді й у країні змінюється влада, відбуваються революції й воєнні дії – наш народ бореться за незалежність, ми ж допомагаємо в цій боротьбі, роблячи свою справу. «Менщина» працювала навіть під час окупації громади у 2022 році. Бо ми переконані, що незалежні медіа необхідні для існування незалежної держави», – розповів Сергій Лавський.

Замість висновків

Роль незалежної журналістики важко переоцінити, особливо в умовах війни на фронті та війни інформаційної. Сьогодні дедалі більше громадян вчаться шукати перевірені джерела інформації. Хоча на Чернігівщині багато медійних проєктів перебувають під сильним впливом своїх власників, але журналісти забувають про чвари чи політичні амбіції своїх власників, коли йдеться про найцінніше – незалежність країни.

Павло Пущенко, регіональний представник Інституту масової інформації в Чернігівській області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає погляди USAID, уряду США та Internews.

Ще статті по темі

Back to top button