Війна

«Запорізький козак» Роман захищав Чернігівщину

«Запорізький козак» Роман упевнено каже: знав, буде війна. Тому за два місяці до вторгнення рф пішов до військкомату, а за місяць — відправився на вишкіл до навчального центру в Десні. Брав участь у боях у Лукашівці на Чернігівщині, отримав поранення. Однак повернувся у стрій і продовжує службу в одному з батальйонів ОК «Північ».

Він – доброволець із Запоріжжя. До 24 лютого займався, як саме каже, невеличким будівельним бізнесом. Чоловік устиг повоювати і раніше – був під Маріуполем в артилерії. Наразі він – піхотинець. Каже, що війна вимагає переформатування, перекваліфікації, вимагає стати і бути військовим. Таких, як він, у його підрозділі – майже всі: добровольці-захисники, які досі були цивільними за різними професіями, а сьогодні – мотивовані воїни.

— 24 лютого мене застало в навчальному центрі «Десна», куди я потрапив за місяць до повномасштабного вторгнення. Я розумів, що буде війна. Тому до військкомату пішов ще за два місяці. Відтак ця війна мене застала практично в армії. Взагалі я активний учасник Майдану. Тому я відслідковую все це… Я бачив тенденції, розумів, що до чого йде, — розповідає Роман.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як нині герої Чернігова обороняють Бахмут (Відео)

У ході боїв поблизу Лукашівки під Черніговом 8 березня Роман отримав кульове поранення в руку.

— Це була атака російських військ. Моя позиція була біля кулемету. Нас почали обстрілювати. То була крупнокаліберна куля, яку я майже спіймав рукою. Вона пройшла через «рожок» і зірвалася прямо в руці. Тому частина моєї руки тепер лежить десь під Черніговом, — по-чорному шуткує чоловік.

Рятував військовий спочатку себе сам.

— У мене психіка така … — я сам собі пальця дорізав, щоб ви розуміли. Фаланги не було, тому прийшлося трохи ампутувати. Перев’язався і відійшов, — спокійно згадує Роман.

Першу допомогу надалі в лікарні в Куликівці. Потім його відвезли до ніжинського шпиталю. Далі – реабілітація. І знову в стрій.

— Поки живий, треба боротися до кінця. Дома сидіти нема сенсу. Дома два козаки росте, війни їм не треба, — ділиться військовий.

Роман розуміє, що захист країни – це і безпека його дітей. Їх у нього двоє: сини 15 та 5 років.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Джерело: ОК «Північ»

Ще статті по темі

Back to top button