На Чернігівщині через постійні російські обстріли території стають непридатними для життя і їх називають «сірою зоною».
Яка ситуація в Семенівці
Тридцятирічний Олександр, його мати, а ще сестра з трьома дітьми з Семенівки переселяються до сусідньої громади, вглиб області.
Їхня рідна Семенівка – колишній райцентр. До великої війни тут було десять тисяч з гаком населення. А до російського кордону – 12 кілометрів. І ворожа артилерія сюди прилітає швидше, ніж вмикається тривога.
Голова Семенівської громади Сергій Деденко показує центр міста. Навколо посічені паркани та вікна. В лікарні, де ще є скло – мішки з піском. Останній раз прилетіло у спортивну школу, яка стоїть у міському парку.
«Це коли вбило жінку на вулиці. Це такий демонстративний обстріл, вони знали, що це громадська зона, міський парк, тут людей багато, там діти гралися метрів за 40», – каже голова Семенівської громади Сергій Деденко.
Нині в Семенівці залишилося близько половини жителів. Укриття під будинком культури – без світла. Електроенергія в ньому зникла після «прильоту» сюди трьох ракет.
«Тут в укритті дізнаємося, що неподалік Семенівки росіяни вдарили «Іскандером», – каже кореспондентка ТСН.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Семенівська громада потерпає від ворожи обстрілів щодня
З сіл біля кордону люди виїхали
З десяток сіл Семенівської громади, як і сусідньої Новгород-Сіверської, тягнуться вздовж кордону з Росією. Через часті «прильоти» більшість місцевих виїхала. Але є й ті, кого складно вмовити на евакуацію. Та й часто родичі та діти у них там, звідки прилітає, в Росії.
Від Вороб’ївки до російського кордону – 14 кілометрів. Далі їхати нам не рекомендують, щоб не потрапити під обстріл. Але тут і там, на самому кордоні, живуть люди, і переселятися вони не поспішають.
З Вороб’ївки виїхало лише дві родини. Але й вони повернуться, філософськи кажуть селяни. Бо зараз сезон городів.
Як працюють магазини та медицина на Чернігівщині
Обслуговувати прикордонні села, зокрема доправляти продукти, дедалі важче. Два тижні тому на прикордонні росіяни з дрона розстріляли Максима Андросенка, коли той привіз селянам під кордон продукти. А за кілька днів було поранено іншого водія машини з хлібом.
Керівниця медичної первинки Олена Борисюк каже, що їхні мобільні бригади, як і раніше, раз на місяць їздять селами. Але нині – лише там, де відносно безпечно.
В амбулаторії вороб’ївського фельдшера Михайла Бездітка – не лише медичні інструменти.
«Я придбав собі бронежилет і каску», – каже чоловік.
У нього щодня до 5 викликів. Його ділянка – це і сусідні села, які під постійним обстрілом.
Як працюють школи на Чернігівщині
У семенівських школах останній урок був 23 лютого 2022 року. За цей час з чотирьох шкіл тут залишилося три, каже директока цього ліцею.
«Відтік є, після кожного «прильоту» десь хтось виїжджає, батьки залишають з маленькими, це більше початкова школа», – каже директорка ліцею Наталя Куропко.
Примусової евакуації на Чернігівщині немає. Але на кордоні живуть 53 дітей, яких треба відселити. Місцева влада для переїзду надає транспорт або бензин. Урядники їздять Чернігівщиною в пошуках вільних хат, бо раніше людей із прикордоння переселяли до Семенівки, а тепер і тут жити небезпечно.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: ТСН
