Сьогодні в рубриці «Люди» познайомимо вас із чарівною розумною дівчиною та відомою в Чернігові візажисткою Анастасією Сиротіною.
Настя – з Чернігова, їй усього 29 років, вона дружина, мама та візажист за професією. Цією справою дівчина займається вже майже вісім років.
Анастасія робить макіяжі, зачіски, також до переліку її послуг входить оформлення брів, ламінування. А ще вона проводить індивідуальне й онлайн-навчання з макіяжу для себе.
Але про все по черзі. Анастасія розповіла, з чого ж почався її професійний шлях.
«Я навчалася і немалий період часу жила в Харкові. Там познайомилася із своїм чоловіком. До речі, він із Нової Каховки, і коли побачив наш Чернігів, одразу закохався і захотів тут жити. На якісь наші канікули я його привезла в гості і йому Чернігів запав у душу. Каже, місто таке маленьке, але дуже зелене, охайне та гарне. Тому ми вирішили, що сім’єю жити тут буде найкомфортніше.
У Харкові я навчалася на вчителя початкових класів, потім вирішила, що мені мало, і пішла вчитися ще на філолога. Але за дипломом попрацювала репетитором з англійської і вирішила, що це не моє. Якось доля так склалася, що у певний момент вона мені підказала, що справа мого життя – це творити красу на обличчях дівчат», – розповідає наша героїня.
До професії Анастасія йшла поступово. Спершу фарбувала знайомих дівчат з університету, далі працювало сарафанне радіо – і вона непомітно сформувала косметичку з великою кількістю засобів для макіяжу.
«Мене постійно просили знайомі дівчата зробити їм зачіску чи макіяж, потім приходили знайомі знайомих. І потрошку накуповувала косметику. І моя косметичка була більша, ніж у звичайної дівчини, але це ще не була косметичка візажиста. Далі я приїхала до Чернігова і до мене теж приходили кожного дня клієнти», – ділиться Настя спогадами.
Дівчина розповідає, що було важко, бо косметика, пензлики і техніка дорогі, для неї ці суми були вагомими. Але власне бажання і підтримка близьких людей допомогли в цій справі.
«На все заробляла сама, мені нічого не падало з неба. Чоловік бачив мій вогник у очах до цієї професії й у потрібний час підтримав і допоміг фінансово – оплатив навчання відомого в Чернігові майстра-візажиста. Вона навчила мене багатьох речей у роботі. Далі я вже орендувала своє перше робоче місце. І якось помалу докуповувала потрібне. Почала більше викладати роботи в соцмережі. Клієнтів ставало щоразу більше, і моє репетиторство з англійської витіснилося повністю», – розповідає дівчина.
За роки практики в Анастасії виробився свій стиль у роботі.
«Стільки років пропрацювавши, я вже можу сказати, що мій стиль – це про натуральність, охайність без зайвих штрихів, усе збалансовано. Я дуже люблю легкість у макіяжі. Хоч і креативити можу та люблю: і стрілки, і яскраві макіяжі роблю, і насичено-яскраві макіяжі теж», – зазначає вона.
Настя розповідає, що до 24 лютого присвячувала всю себе тільки професії, але потім зрозуміла, що потрібно на перше місце ставити себе та свої захоплення. Тому тепер знаходить час на хобі.
«До повномасштабного вторгнення я сказала б, що в мене немає хобі – робота була на першому місці. Хотіла бути першою, встигнути всіх нафарбувати в цьому місті. Але повномасштабне вторгнення розставило пріоритети. І все змінилося. У пріоритеті тепер – моя сім’я, моє здоров’я, а десь уже на 3-4 місці – робота. Хоч я її дуже люблю, але зараз знаходжу час на хобі – це курси з англійської мови, а також танці», – ділиться вона.
24 лютого розділило життя українців на «до» та «після». І зараз жодна розмова і зустріч не минає без спогадів, розповідей про війну.
«Я пам’ятаю, 23 лютого нафарбувала дівчинку-модель і в мене було так багато планів… Я тільки записала свій онлайн-курс і нічого взагалі не було передчуття біди… Всю інформацію не сприймала всерйоз. Подивилася фільм «Гучі» ще й пізно лягла спати… Але о 4-й ранку мені зателефонував тато, він якраз працював поблизу кордону (не прикордонником), але у робочих справах виїжджав в область. Саме він повідомив, що почалася війна, треба зібратися і їхати до мами (там якраз був мій син). Ми з чоловіком дуже швидко спакували валізки. Перше, що я схопила – це були кіт і собака…
Коли їхали до мами, вже всюди були черги: в магазинах, на заправках… Думали, будемо у мами в Новоселівці, але коли побачили, що наші танки їдуть на кордон, то вирішили, що треба виїжджати далі. І поїхали в бік Києва, десь за 20 кілометрів від Чернігова. У селі, там, де був наш прилисток, не було жодного зв’язку й інформації. Але ми боялися, що окупанти дійдуть туди. І десь 8 березня вирішили виїжджати. Ми не знали, що відбувається на дорогах, і їхали просто навмання.
Мабуть, Бог оберігав нас… Бо вийшло так, що ми виїхали пізніше, а колону автівок, яка їхала раніше, під Броварами російський танк розстріляв…
І коли ми їхали в той бік, наші військові вже туди не пропустили. Ми повернулися до найближчого села та переночували в зовсім незнайомої жіночки. А вже наступного дня вдалося виїхати і дістатися до столиці.
Далі наш шлях проліг до Польщі – там спершу жили в сестри, потім нас прийняла сім’я поляків – дуже хороші люди. У них є чого повчитися: вони дуже звертають увагу на емоційний стан одне одного. Часто збираються за столом, щоб просто поговорити і дізнатись, як справи, як почуваються, як робота. Вони сприймають одне одного такими, якими вони є. Дуже гарна в них атмосфера в будинку та в сім’ї.
Але додому дуже хотілося і настав час повертатися. Звісно, було страшно, але ж ми сильні. Влітку повернулися до Чернігова», – розповідає героїня.
Безумовно, як і всі, Анастасія чекає Перемогу України та вірить у неї.
«Я вірю в Перемогу України. Просто не може бути по-іншому. Але я не вірю, що це буде швидко. На початку війни я ще думала про 2-3 тижні, але потім подивилась реально на речі та ситуацію та зрозуміла, що це не буде скоро. Треба працювати і пришвидшувати Перемогу. Українці – молодці, я знала, що це сильна нація, але я не знала, що настільки. Знаю, що кожен українець робить усе, що в його силах. Стільки, скільки може. І я дуже сподіваюся, що більше людей будуть долучатися до зборів, організованих волонтерами, які накривають крилом підтримки українських захисників. І буде менше тих, хто «внє палітікі» чи «кого це не стосується», – наголосила Настя.
Спілкувалась Наталі Солодовник
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
