Якщо перефразувати крилату фразу «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина» на «Скільки професій, навичок ти маєш, стільки разів ти людина», то чернігівця Олександра Хорошка було б четверо, п’ятеро, а то й більше. Він починав фельдшером, зараз працює медичним представником, але паралельно опанував і бджільництво, і лікарські трави, і банну справу.
Олександре, розкажіть про себе?
Я народився і виріс у селищі Куликівка. Тут закінчив місцеву школу, тут і розпочав свій трудовий шлях.
Почалося з роботи фельдшером. Спершу працював у ФАПі в селі Горбів, а потім перевівся до Куликівської центральної районної лікарні.
У чому «плюси» роботи фельдшера «на селі»?
Серед яскравого – коли приходиш працювати у ФАП, то розумієш, що фельдшера цінують так само, як вчителя, священнослужителя тощо. А оскільки ти ще молодий, то маєш такі почесті, що когось лікуєш… Це приносить певну емоційну насолоду.
Чому вибрали саме цю професію?
Коли настав час вступати до вишу, інститут «витягнути» не могли, бо не було коштів. Загалом медицину вибрав випадково, інтуїтивно, до того ж, порівняно з іншими закладами професійної освіти, це було більш престижно, адже школу я закінчив із досить непоганими результатами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Таланти розкриваються на пенсії: творча справа корюківської поетеси
На цій роботі ви не зупинилися. Чому рухалися далі?
Я поставив собі за мету розвиватися. Заробітна плата на той час становила 300 гривень і прожити на ці кошти було дуже важко. Тому й вирішив вступити до Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г.Шевченка на професію «еколог», хіміко-біологічний факультет. Вступив туди, адже, оскільки закінчив медучилище, то був зарахований одразу на третій курс і це дало мені можливість за два роки здобути вищу освіту. Також вища освіта – це було престижно. Можна було знайти іншу роботу і можливості відкривалися нові. Під час самого навчання я працював уже в Чернігові.
Що це була за робота?
Я працював масажистом. Мріяв і хотів працювати на «швидкій», але було важко туди потрапити. Хотів бути там помічником лікаря, фельдшером. Ця робота вабила тим, що ти допомагаєш людям. Це надихає. Я працював у Куликівці в хірургії. І коли важкі ситуації… з одного боку, це страшно, але коли ти допомагаєш, то отримуєш відчуття зворотної подяки, розуміння того, що ти робиш добро.
Щодо роботи масажистом, то кращої роботи я знайти не зміг. І оскільки я пройшов курси масажиста в училищі, то скористався можливістю влаштуватися масажистом до третьої міської лікарні. Коли почав працювати, ця професія мені дуже сподобалася. Масажист – дуже цікава робота, адже, якщо розумно до цього підійти, то можна дізнатися багато нового та корисного. Плюс до цього я почав доволі добре заробляти.
Після того, як ви закінчили «виш», знову продовжили навчання?
Так. Вступив до філії Московського університету, на факультет юриспруденції.
Чому вирішили вивчитися на юриста?
Давно дійшов висновку, що гроші треба заробляти головою, а не руками. Але під час навчання я знаходжу іншу роботу, і відтоді й дотепер працюю медичним представником.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Оксана Федорченко про те, як готувати малечу до навчання, про гаджети та патріотизм у школі
Чому цей напрям?
Усе банально. Він приносив більший дохід. Саме тоді настав той момент, коли ти можеш приїжджати додому та привозити якісь кошти, гостинці, допомагати мамі заплатити за світло чи щось інше. Це приємно, коли ти себе можеш забезпечувати, ще й допомагаєш близьким людям. До того ж ця робота, як я вже потім зрозумів, принесла моральне задоволення в отриманні досвіду спілкування з видатними лікарями різних спеціальностей. Це рівень спілкування з тими лікарями, які досягли певного статусу.
Олександре, розкажіть про ваші хобі?
Основні – три. Це лазня, лікарські трави та бджільництво. Все пішло від лазні. Коли я прихав до Чернігова, часто її відвідував. Далі поставив мету, що збудую власну лазню. А потім це хобі поступово почало переростати в щось більше. Тобто лазня з погляду оздоровлення, культура банної справи, віники для лазні, додалося вивчення лікарських трав. Загалом я люблю створювати щось ексклюзивне, те, чого інші не мають.
Бджільництво – це нове хобі, нове захоплення. На нього дуже багато амбітних планів. Прийшов до нього після відвідин маленької пасіки мого кума. Подивившись на це все, побачивши цю енергію бджолиної сім’ї, я перейнявся нею і сам захотів цим займатись.
Окрім всього сказаного, дуже люблю кататися на лижах. Відчуття, коли ти піднімаєшся на вершину гори, незабутнє. Це момент ейфорії. Я з дитинства любив походи Карпатами.
Що ви порадили б людям для саморозвитку?
Однозначно треба займатися тими речами, які тебе надихають. Лише тоді ти досягаєш певного результату. Далі йти до того, щоб ставати в цій сфері експертом. Не просто займатися чимось, а ставати там одним із найкращих.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
