Доля зробила карколомний поворот у житті чернігівського письменника Олександра Штаня. Починав він як інженер-конструктор, усе життя займався точними науками, викладанням, а вийшов на пенсію – і почав писати дитячу літературу.
Народився Олександр Штань на Сумщині в далекому 1938 році.
Жив у Росії, коли ще був Радянський Союз, далі – Карлівка Полтавської області, тоді знову Росія. До Чернігова потрапив після одруження, адже це була батьківщина його другої половинки.
Пане Олександре, розкажіть про дитинство. Тоді було видно ваші завдатки письменника?
Мабуть, так. Ще дитиною я писав оповідання. Згадуючи тепер, розумію, що в мені тоді сидів дух творчості, закладений генетично.
Про дитинство загалом… Воно було складним. Коли почалася війна, мені було три роки. На той час батько був у Білопіллі (рідне місто письменника. – Ред.) начальником оборонного цеху, він евакуював до Алтайського краю свій завод, а родина – мама і я з братом – залишилися на окупованій території. У нас були великі проблеми, адже батько був комуністом. Майже одразу люди донесли про це, але в комендатурі нас пожаліли. Відпустили, мовляв, якщо ще потрапимо на очі, то розстріляють.
Ви з творчої родини? Сьогодні ваша дружина, діти підтримують вас у творчості?
Ні. Мої батьки не були творчими особистостями. А от діти, дружина підтримують мене. На Новий рік онук-першокласник прочитав мій вірш у школі. Власне, я спершу почав писати дитячі книжки і лише потім перейшов на дорослу літературу.
Де ви навчалися? Хто за спеціальністю?
Я – інженер-механік із гірничого видобування. Працював інженером-конструктором. Далі в Чернігові після переїзду працював на КСК конструктором. А з 1967 року 32 роки поспіль працював асистентом і старшим викладачем у чернігівському філіалі Київського політехнічного інституту.
Як і коли почали писати прозу, поезію? Що спонукало до цього?
У 2002 році дружина принесла з переходу для нашого онука дитячу книжечку, в якій було написано «у лисички хвіст, як помело, щоб краще видно курочкам було» і багато інших було недоречностей. А дитина ж маленька, вона насправді подумає, що в лисиці хвіст – щоб курей відлякувати. Загалом я не люблю таких дурних віршів, тому вирішив писати свої.
Писав, писав… І в зрештою чернігівська ОДА надрукувала мою книжечку «Прокидайтесь, діти, сонечку радіти». І ця книга в конкурсі «Книга року» в Чернігові зайняла друге місце.
Але це була не перша моя збірка. Спершу я видав книжечку «Моїм онукам», далі була казка «Колобок», створена на відомий сюжет.
Розкажіть, у якому жанрі пишете.
Пишу насамперед дитячі вірші та казки. Далі – це творчість світоглядного характеру про те, «хто є людина». Переважно всі ми спимо. Ми думаємо про комфорт, про успіхи, про бізнес, про любов. Але не задумуємося, хто людина насправді.
Як ви оцінюєте рівень розвитку культури в країні?
Я іноді дивуюся, що Україна, попри все наше злиденне життя, має таку прекрасну талановиту молодь, що займає у світі визначні місця в техніці, науці тощо. Тому наша усвідомленість насправді вражає.
Які письменники чи поети є для вас взірцями у вашій творчості?
Взірцями для моїх літературних намагань є висловлювання тих людей, які зуміли проникнути у вищі, невидимі, причинні поля буття… Які дізналися на своїй практиці про те, що є життя, хто ми, звідки і яка дійсна мета нашого існування… Серед сучасних українських письменників підкорює Ліна Костенко. Глибока мислителька, відзначена Богом… Серед літераторів Чернігівщини, на мою думку, високі за формою і глибокі за змістовною наповненістю твори Олени Мамчич. Михась Ткач висловлюється так барвисто, влучно, співуче, що від його рядків важко відірватися, навіть якщо він говорить про щось звичайне, буденне…
Що ви побажали б колегам – письменникам, поетам – з нагоди Всесвітнього дня письменника?
Письменникам до свята бажаю доброго здоров’я, натхнення, щирості, шанування ПРАВДИ ЖИТТЯ… Не забувати, що своїми творами людина пише свій портрет… Несправедливими судженнями, наговорами, замовчуванням добра, формальним ставленням людина, як за духовними законами, вбиває ближнього свого… Хай у світі панує ДОБРО…
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Олег Дешура
