Вашій увазі продовження історії автомобіліста, громадського діяча, підприємцяь Антона Полякова.
Першу частину ви можете прочитати ТУТ.
Яке у вас авто? Чому вибрали саме це?
Зараз в мене вантажний бус і легковий хетчбек. Вантажний бус «Опель Мовано», для роботи. На ньому я та мій водій-експедитор перевозимо товар, здійснюємо доправлення тощо. Машина працьовита, нам подобається. Велика та зручна. В обслуговуванні дорожча ніж «Газелі», але запчастини слугують довше. Вантажопідйомність 1,5 т, тому категорія підпадає під легкову «В».
Бус 2007 року проїхав майже 400 тисяч км, але для цієї автівки це лише початок життя) Легковий хетчбек придбав нещодавно, тому що часто був «без коліс», але питання по роботі та іноді родинні справи потребують автопомічника. Тому придбав «малюка Равончика». На більшу грошей не вистачило. Але за півтора року наїздив майже 50 тис.км і не жалкую, крім витравників, нічого не міняв. Машина працює кожен день, а іноді, коли «великий брат» стоїть на СТО або в відрядженні, «малюку» навіть доводиться віддуватися та перевозити товар тощо.
Сидіння складаються, є рейлінги на даху, на них монтуються поперечини. Щоправда, перші півроку всі друзі знущалися, мовляв, «жіноча» машина..)), проте в столиці зручно – і в заторах, і на паркінгах.
Розкажіть якусь автопригоду, яка траплялася з вами в дорозі?
Мене ніхто не навчав водіння, тому до автошколи колись я прийшов повним нулем. Я сам вчився та їздив з автоінструктором додатково за свої кошти. І я запровадив для себе одне правило — виходити з зони свого комфорту. В центрі важкий світлофор – я спеціально їхав і червонів через нього; важка парковка – я намагався запаркуватися; треба здати назад – здавав по півгодини сам; усі бояться їхати до Києва – я їхав по столиці в мокрій від хвилювання сорочці. Тільки так, я думаю, можна навчитися їздити, спираючись на власний досвід, і всім знайомим так раджу. Тому пригод було багато. І пробите колесо вночі на безлюдній трасі, і застрягла в грязюці автівка, і коли не було навігаторів – спробуй не загубитися в Києві тощо. Головне – пам’ятати, що все це минає, а вдома на тебе чекають.
Ваше ставлення до можливого введення податку на вік авто?
Вважаю це дуже передчасним кроком для України. Можливо, років через 10-20 це буде актуальним питанням, але зараз, зважаючи на нинішній достаток людей та наявний автопарк, на те, що українців уже багато разів влада обкрадала знецінюванням гривні – з 2 до 28 за долар, це знову ж таки впливає на достаток і саме на те, на яких автівках їздять українці. Це завчасно. Ми хочемо їздити на нових машинах, але для цього треба зробити не податок, а передумови для розвитку ринку нових авто в Україні — зокрема зростання рівня благополуччя українців. А цим податком вони хочуть вирішити питання, яке ви поставили: щоб менше автівок їздили та була ще одна стаття доходів бюджету.
Зараз, на мою думку, навпаки, можна ввести податок на елітні автівки, які коштують більше 40-50 тис.доларів. Якщо людина може дозволити собі «Лексус» замість «Тойоти», можливо, варто ввести на це податок? Також можна ввести податок на кількість автівок, але унеможливити комерційне їх використання. Наприклад, якщо я – підприємець, плачу податки та створюю робочі місця, в мене є 10 Камазів або 10 маршруток, я податок не плачу. А якщо у мене чотири легкові автівки — одна для жінки, одна для мене, одна запасна, одна для полювання — заплати невеличкий податок до бюджету. Але всі податки мають приймати з урахуванням думки незалежних експертів і народу!
Ваше ставлення до факту «жінка за кермом»?
Я позитивно до цього ставлюся. Жінки нерідко утримують родини, працюють за всіх, тож чому ні? Є винятки, але і серед чоловіків такі неприємні винятки трапляються. Я, попри висловлювання деяких близьких мені людей, довіряю свою автівку, свого «малюка Равончика» своїй дружині. Хоча вона нещодавно склала на права. Я спеціально змушую її їздити самостійно, даю їй доручення, щоб вона самостійно керувала автівкою без мене. Так, вона іноді помиляється, хвилюється, але ж із нами, з чоловіками, було таке саме на початку.
Як вам українські та чернігівські дороги? Ставлення до масового ремонту доріг у Чернігові?
Дороги в Україні одночасно в стані відродження та стані занепаду. Їх намагаються відродити, але вони занепадають. Використовують мільярди гривень, але ми тільки почали рушати з місця. Порівняно зі станом доріг по всій Україні, Чернігівська область переважно не дуже постраждала, бо наш регіон не найбільше впливає на економіку країни. Простіше кажучи, наша область за фінансовими показниками пасе задніх, тому й навантаження на автошляхи у нас менше, ніж, наприклад, у Харкові чи Дніпрі, тому й дороги трохи краще збереглися, але впродовж останніх років і вони сипляться… Навіть нові)))
Масовий ремонт – це добре, на тлі мільярдних податків автоводіїв під час покупки автопального, але ці ремонти роблять не завжди з цих податків, а з місцевих бюджетів. Та багато питань щодо ефективності цих масових ремонтів. Середня ціна одного кілометра нового автошляху в Чернігові найвища в Україні, водночас дорогу можуть перекладати вже через півроку або можна відзначити недоліки вже через тиждень. Чи не зависока ця плата для нас за такі масові ремонти? Треба вводити народний незалежний контроль за такими ремонтами, щоб власники асфальтних заводів не могли відмивати гроші з бюджету до свого гаманця, а натомість робили справжні надійні дороги.
Позиція щодо штрафів? Чи достатній їх рівень для того, щоб не порушувати? Де треба, на вашу думку, підсилити, де знизити?
Штрафи – це один із наразі незамінних інструментів для підтримання порядку на автошляхах України. Я вважаю, їхній рівень достатній для підтримки правопорядку. Є винятки, але справа не в штрафах. Ви хоч мільйон гривень встановіть штрафу, знайдеться «зайцева», яка протаранить народ. Це прикро, але справа не в покаранні, а в дотриманні закону. Тому треба не лише підвищувати штрафи, але й переглядати дорожні правила та дорожню інфраструктуру загалом, і в зв’язку з урбанізацією України це вже гостре питання. Треба захищати пішоходів не лише правилами, треба підвищувати їхню свідомість, треба планувати транспортні артерії міст і підвищувати свідомість водіїв, налагоджувати взаємоповагу водіїв і пішоходів. А зараз що? Почитайте коментарії під будь-яким постом про ДТП у соцмережах, водії – на пішоходів, пішоходи – на водіїв…
Пальне? Як оцінюєте зростання цін, чи обґрунтоване воно? Чи почнуть їздити менше після зростання?
Зараз в Україні найдорожче в СНД пальне. І тільки в нашій державі акциз на пальне прив’язаний до курсу валюти. Чому ж можновладці мінімалку або пенсію, чи зарплатню військового не прив’язали до курсу валют? Ціна зависока для зростання економіки. Зараз логістика України наполовину залежить від автотранспорту — річковий транспорт відмер, залізничний занепадає, повітряний задорогий. І якщо зменшити податок на пальне – і таким чином зменшити ціну на пальне хоч б на 15-20 відсотків (хоча в Білорусі та Росії пальне вдвічі дешевше) економіка пожвавішає, та й податки від продажу пального зростуть..
Їздити менше вже не будуть. Тому що власне авто зараз уже перетворюється на необхідний засіб для життя. Замість цього зросте кількість підпільних заправок і збільшиться кількість контрафактного пального навіть на офіційних АЗС. І після цього зібрані податки тільки зменшаться, біла економіка постраждає. Так уже було з податками на цигарки та спиртні напої. Чомусь владу це не вчить.
Які марки авто вважаєте більш надійними, а які менш надійними?
Загалом я дотримуюсь такої думки: якщо завчасно, на випередження, доглядати за авто, то поганих марок та автівок не буває. Якщо завчасно періодично заїжджати до майстрів на огляд, вони бачитимуть можливу проблему, ви зможете все вчасно полагодити та спокійно користуватися автопомічником. Певна річ, ремонт радянської та сучасної «нашої» автівки дешевший, і сама автівка дешевша, але й період до наступного ремонту значно коротший. Я це зрозумів у перший рік водіння, а для мене важливо завжди бути за кермом.
Тому і марку авто треба обирати, зважаючи на це. Якщо вам тричі на тиждень проїхати з роботи на роботу по 2 км можна і нашу автівку брати, а якщо по 100 км на день треба наїжджати, вже треба поміркувати.
До речі, в європейців існує хороше правило (не знаю, чи реальне для нас). Ціна автівки не повинна перевищувати твого середнього заробітку від 6 до 12 місяців. Наприклад, якщо ти заробляєш 10 тис. грн на місяць, ціна твого авто не повинна перевищувати 60 тис. чи 120 тис. грн. Таким чином ти матимеш змогу утримувати авто без жодних проблем. А то іноді в нас куплять «Мерседес», а заправити не можуть. Сподіваюсь, колись благополуччя українців дійде до цього європейського правила))
Ставлення до українського, російського та китайського автопромів?
До українського та російського автопромів ставлення ніяке. Я розумію, в нас є золоті інженери, але кінцевий продукт ніякий, а всі дотації нашого автопрому потрапляють комусь до кишені. Я досі не розумію, як на автофорумах деякі чоловіки хизувалися придбанням наших автівок у досі цікавій формі. Мовляв, купив нову Ладу за 7 тис. доларів із салону, одразу поїхав на СТО, зробив антикор, поміняв витратники, гальма, вдосконалив пічку, поставив звук, захист двигуна, замінив плати в електроніці, змінив ущільнювачі тощо. Все це зайняло ще кілька тижнів і кілька тисяч доларів. Навіщо? Купив бюджетну «Дачію» трохи дорожче, ніякого вдосконалення робити не треба, просто сідай і їдь. Що стосується китайців, то вони вміють добре робити, і автівки також, але коштують ці автівки вже як європейські. У них виробляють і «БМВ», і «Бентлі», і це важливо. Тому, купуючи розкішний седан із Піднебесної за ціною «Лади» або «Логана», просто треба пам’ятати, що безкоштовний сир тільки в мишоловці. Плюс логістика із запчастинами за гарантією в українських салонах китайських автівок дуже кульгає, запчастину можна чекати місяць або два, не подобається – купуй за свої гроші в інтернеті або в автомагазині.
Що хочете побажати автомобілістам Чернігівщини до їхнього свята?
Хочу побажати взаємоповаги на дорозі, чемних пасажирів, розумних пішоходів, щоб усі ями та люки залишалися поза траєкторією нашого руху, щоб паливний бак завжди був повний і вдома завжди на нас чекали рідні люди!
