Залишатись дорослою дитиною, реалізовувати яскраві враження та бачити світ під особливим кутом вдається художниці, сценографу, викладачу мистецтв і просто творчій людині Олені Загребіній.
Творчістю Олена займалася з самого дитинства. Свого часу навчалася у художній школі, потім закінчила університет за спеціальністю «вчитель малювання». Проте, за її словами, справа не в освіті. Для художника важливо – мати бажання удосконалюватись усе життя, намагаючись стати кращим. Він має бути допитливим і любити свою справу.
«Та багато для такого творчого становлення зробили люди, які були поруч. Це Олександр Норов, який нам, своїм студентам, давав творчі завдання, від яких неможливо було відмовитись. Він завжди казав: якщо ти хочеш щось зробити, то роби. Він давав впевненість у тому, що все вдасься», – згадує художниця.
Олена розповідає, що в Чернігові досить невелика художня спільнота, в цьому є чимало плюсів. На відміну від великих мегаполісів, не треба дотримуватися моди у власній творчості, а можна залишатися самим собою та відштовхуватись виключно від імпульсів свого внутрішнього світу.
«Тут можна робити щось особливе, що не схоже на інше. Але творчість вона багатогранна, її не можна зарахувати до чогось. А найцікавіше для мене – це сам процес втілення власних ідей. Він досить непередбачуваний і захопливий», – ділиться Олена.
Ця творча особистість встигає малювати, створювати декорації до театральних вистав, викладати мистецтво в художній школі та ще й започаткувала цілий арт-проект для дітей під назвою «Жива Шафа», в межах якого відбувається не тільки навчання, а й виставки з елементами перфомансу. Та Олена й не думає зупинятись. Проте дівчина сама не розуміє, як їй вдається все встигати.
«Це складається якимось таким чарівним чином. Просто коли тобі подобається те, чим ти займаєшся, і робиш це не з-під палки, то усередині виникає значно більше ресурсів. Якщо ти займаєшся тим, що тобі імпонує, то зробити вдається набагато більше», – ділиться секретом художниця.
Натхнення Олена черпає і від дітей, яким вона викладає. За її словами, малеча ніби наповнює її своєю енергією. Це дає змогу продовжувати і самій почуватися, наче в дитинстві. Вона каже, що треба давати дітям свободу творчості й обов’язково хвалити.
«Важливо налагодити з дітьми довірливі стосунки не як педагог та учень, а щоб вони були більш дружніми. Можна зробити комплімент з приводу наприклад зачіски, або їхньої роботи. Тоді діти почуваються більш розкутими і по закінченні занять підходять до тебе і кажуть «дякую, було весело», не тому що так треба, а вони просто відчувають що не просто побули на уроці, а поспілкувались з людиною. Головне доносити інформацію без зайвого пафосу. Тоді діти знають що можна робити, що ні. Вони легко включаються у творчий процес, починають самі акумулювати ідеї і не думати, що у них щось не вийде», – зазначає Олена.
Дитинством пронизана і театральна діяльність художниці. Її вона теж порівнює з грою:
«Сцена – це ніби коробка. І от, щоб її оживити, ти дивишся на неї й у голові починають виникати думки. Як у дитинстві, сидиш, наприклад, у пісочниці, перед тобою якісь предмети і ти починаєш щось вигадувати. От і театр – це те саме, якщо чесно. Тільки тут ти вже знаєш, який тобі потрібен результат і які треба пройти періоди».
Олена пробувала грати у театрі, але каже, що поки що їй більше подобається бути сценографом. Адже так вона може оживлювати сцену та займатися, як вона сама це називає, лабораторною роботою.
«Найбільше мені подобається в чернігівському ляльковому театрі. Він має таку особливу атмосферу. Більшість вистав, які я ставила, зроблені саме на цій сцені. Це і «Гамлет машина», і «Ангелик». Ми добиваємося, щоб спектакль не залишав глядачів байдужими, щоб він приносив певні емоції», – каже художниця.
Олена розповідає, що життя з нею, як і з будь-якою творчою особистістю, досить непросте, але веселе. Проте в родині завжди намагаються знайти компроміси.
«Творчість має бути природним станом людини, і треба також вміти відкривати таланти в собі та інших людях, тоді взаємодія і в родині, зокрема, буде більш теплою», – ділиться митчиня.
Творча у художниці й донечка. Окрім звичайних захоплень дівчинки-підлітка, вона не байдужа й до мистецтва. Марії 12 років, і нещодавно вона вже відкрила власну виставку фото у межах проекту 2 в 1, де дівчинка виставила свої роботи поруч із дорослою художницею.
«Мені подобається, що вона робить не щось таке екстраординарне, а більш зрозуміле. Не знаю, який шлях обере в житті, але ми усіляко підтримуємо всі творчі пориви доньки», – розповідає наша героїня.
Подальші плани у Олени Загребіної теж грандіозні. Вона живе за принципом «заплануй 100 справ і тоді хоча б 10 ти точно зможеш реалізувати». Тому усі задуми вона записує і поступово втілює їх у життя. Каже, що однозначно не припинятиме займатися розвитком дитячої творчості на платформі «Жива Шафа», надалі співпрацюватиме з художнім музеєм та школою мистецтв. Скоро має розпочати роботу над новою театральною виставою, секретів якої поки що не відкриває.
Автор – Ольга Лазун
Автори фото: Наталія Воронцовська
Сергій Безбородько
Роман Закревський
